На нашем сайте вы можете читать онлайн «Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — ---. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

Краткое содержание книги Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Сборник) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Відкривши цю книжку, ви потрапите у Мертве царство, познайомитеся з його жахливими мешканцями, побуваєте в гостях у мерця, дізнаєтеся про царя, що був під землею, про царівну-опирицю, про привида і перевертня, про життя і смерть і ще багато страшних історій, від яких захоплює подих.
Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
От як все уже розказали, i той дурень сам сказав, що так було – правда, i за всяким разом виймав з-за пазухи камiнцi, зав'язанi в хустцi, кажучи:
– Пани милостивi, ваша воля, ваша i сила, як хотiте, так i судiте!
То суддя думав, що то вiн показував грошi, що мае йому дати, як вiн на його сторону добре осудить, сказав так:
– Ваш брат дурень i зробив то неумисне – вiн не знав, що то зле, маму задушив, мама стара була, i сама не сьогоднi-завтра умерла б, а може, iй Бог уже таку смерть назначив; ви люди ще молодi, як Бог дасть, то ще будете мати не одну дитину, так, значить, його винуватить не можна, бо хiба вiн винен, що йому Бог дав такий розум.
Таким способом дурень зостався не винен. А як старший брат з жiнкою вийшли з суда, то суддя, прийшовши до нього, сказав:
– А що ж ти там маеш, давай його сюди!
То вiн вийняв, розв'язав та й каже:
– От я вам показував оцi камiнцi на знак того, що якби тiльки ви були зло осудили на мою сторону, то я був би вас усiх позабивав.
«Ге, погана штука! – думае суддя.
Ненаситний пiп
Був собi заможний дядько. Прийшла смерть, i вiн помер. Його жiнка пiшла до попа та й каже йому:
– Я вам, батюшко, заплачу, що схочете, тiльки до ладу поховайте мого чоловiка.
Пiп радий. Убираеться та й iде на похорон.
Правив-правив – скiльки влiзло. Прийшлося до плати, – одчиняе господиня йому сундук з мiдними грошима.
– Берiть, батюшко, скiльки вам треба.
Набрав пiп повнi кишенi.
Тодi вона одчиняе ще й другий сундук iз срiбними грошима.
Чухаеться пiп, що йому робить.
Бере вже вiн i тi грошi срiбнi; i в пазуху напхав, i скрiзь.
А тодi вона вiдчиняе йому i третiй сундук iз золотими грошима.
Дивиться пiп – що робить? Набрав уже i в двi жменi; де яка була латка – вiн i туди напхав.
Попрощався з господинею, подякував та й iде.
Вийшовши з хати, помiтив: пiд хлiвом висить хомут з наритниками, та й каже:
– Параско, дай менi i цього хомутця!
А вона каже:
– Вiзьмiть, батюшко.
А пiп каже:
– Надiнь менi його сюди, на шию.
Надiла вона йому на шию хомута, iде вiн. Тодi помiтив, що на полицi пiд хлiвцем лежить брус, та й каже:
– Параско, дай менi оцього брусика, дай менi сюди його, в зуби!
Так навантажився пiп бiльше, нiж треба. Іде вiн помаленьку, але наритники якось iзсунулись i попали поповi пiд ноги. Пiп заплутався у наритниках та й упав, а брус посунувся йому далi в горло – пiп i помер.











