Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

Принiс, укинув у рiчку та й каже:

– Ну й важкущий-таки, видно, грiхiв багато, заважили; пливи тепер у рай чи в пекло, про мене хоч куди.

Іде Іван до попадi та й думае: «Ну, добре зробив». А попадя зустрiла його та й каже:

– А як же ти, сякий-такий, носив, як вiн ось тут i лежить?

Почухав Іван потилицю: «Оце так штука». А попадя його пiдгонить:

– Бери мерщiй та неси, а то через тебе, ледащо, мiй батюшка i в рай запiзниться.

Нiчого робити, звалив Іван мiшок на плечi та й понiс. Укинув попа в рiчку, став та й дивиться, чи не буде знову вилазить.

Нi. Витер Іван мокру чуприну та й пiшов до попадi. «Ну, тепер уже, – дума, – вiдпочину».

Та де там! Не встиг вiн на порiг ступнути, як попадя уже сичить:

– Ну, вже як таких наймати, то тiльки грошi платить! Як же ти, бiсiв сину, робиш, мiшок з попом знову дома. Може, ти його й не носив?

Розсердився Іван та й каже до попа, що в мiшку:

– Ну, тепер ти в мене не втечеш!

Скинув мiшок на плечi третiй раз та й принiс до рiчки.

Принiс, поставив мiшок на березi, знайшов камiнець, прив'язав та й укинув з найкрутiшого берега.

– Ху! – зiтхнув Іван i поплентався до попадi, ледве ноги несе.

Ішов вiн, iшов, коли глядь – з другого кiнця iде батюшка з хрестом i прямо до матушки в двiр (то ж батюшка повертався вдосвiта iз служби Божоi додому). Як глянув Іван, аж серце в нього забилося:

– А, так я тебе ношу однiею дорогою, а ти тiкаеш додому другою? Спiймався! Я тебе набiгаю!

Схватив Іван камiнь i вбив попа.

Убив, закинув на плечi i побiг до рiчки бiгом, бо вже починало свiтати. Бiг, вiд гнiву не почував нi втоми, нi нiг пiд собою не чув. Коли це сторож з калаталом як закричить:

– Хто йде?

– Чорт попа несе! – вiдказав Іван та й подався. Принiс до рiчки, прив'язав два каменi до шиi та й укинув з крутого берега.

– Аж тепер, – каже, – ти не вилiзеш!

Та й повернувся до попадi. Іде та й думае: «Бач, який святий та божий, анi стида, нi совiстi; я його однiею дорогою ношу, а вiн другою тiкае.

Хотiв уморити чоловiка, а ще йому в рай».

Прийшов Іван, а попадя його зустрiчае рада та весела.

– На ж, – каже, – Іване, тобi грошi за роботу, аж тепер ти молодець, батюшка не вернувся.

Взяв Іван грошi та й каже:

– Якби знав, що менi з вашим батюшкою така морока буде, то й не брався б. Тiльки вiднiс його втрете, вертаюся до вас, аж глядь – з другого боку прямо в двiр бiжить, та ще й з хрестом.