Мертве царство: Казки про мерців, упирів, привидів

У царському дворi стало дуже сумно. Нiколи ще так сумно не було.

Минув рiк, i вовк прийшов у гостi. Царськi сини спустили на нього псiв. Вовк прийшов удруге, а вони так само прогнали його.

По нюху вовк дiзнався, де поховано вбитого царевича. Найшов вiн те мiсце i вигрiб тiло хлопця. Понiс його до озера, що мало чарiвну силу, скочив до води i, струшуючись, побризкав нею вбитого. Молодший син слiпого царя вiдразу ожив. Потому вiрний вовк понiс його додому. І вiдразу двiр повеселiв – дiвка заговорила, татош заiржав, потятко заспiвало.

Краплинами кровi з пташиного дзьобика хлопець змастив вiтцевi слiпi очi, а той нараз прозрiв. А молодий витязь не мiг надивитися на свою красну дiвчину, на красного коня та й не мiг наслухатись, як щебетало потя, бо, чуючи його щебетання, радiли i люди, i звiрi.

Молодший син розповiв царевi, що вчинили з ним брати. Цар страшенно розсердився i виголосив присуд – смертну кару старшому й середущому. Але молодший син не захотiв своiм братам смертi й прогнав iх iз дому – най iдуть, куди видять!

А тодi царевич повiнчався з красною дiвицею.

Старий передав йому царство. І казцi кiнець.

Бiдний Іван i попадя

Давним-давно жив собi бiдний наймит Іван. Та так-то вже бiдно жив, що й не сказати. Думав Іван, думав та й надумав пiти на заробiтки.

Ішов день, iшов два, а на третiй день пiд вечiр прийшов вiн у одне село та й пiшов до попа на роботу найматись. Попа не було вдома, десь правив службу Божу в другому повiтi.

Поговорив Іван з попадею та й залишився на нiч.

Каже йому попадя:

– Є в мене робота, не легка i не важка. Якщо добре зробиш – добрi грошi заплачу.

Іван не вiд заробiтку, то й погодився.

От i каже йому попадя:

– Вмер оце недавно наш батюшка i попросив перед смертю, щоб його поховали в мiшку в рiчцi в нiчну пору, тодi його душа скорiше в рай попаде.

Здивувався Іван, проте не сказав нi слова: «Чи в рiчку, то i в рiчку, чорт з ним.

Якщо йому так забандюжилось, вiдтаскаю». Іван i не знав того, що минулоi ночi ночували в попадi три багатi попики, що попадя, побачивши в них багато грошей, пiдлила отрути в наливочку та й вiдправила iх грiшнi душi на той свiт, а тепер вона хоче i слiди змить.

Отож повела попадя Івана в темну комору, дала йому мiшок з попом та й каже:

– Дивись же, кидай аж насеред рiчки.

Узяв Іван мiшок на плечi, аж присiв, i понiс до рiчки.