Казки про богатирів та лицарів

Усi стали тому дивуватись, i тi конi, що пiд царя пiдкладали, стали царевi непотрiбнi, а тi, що гнiй вивозили, стали пiдкладати пiд нього. Цар так полюбив того Трьом-сина Бориса!.. Став його допитуватися:

– Ти, – каже, – до коней щось знаеш, що вони стали гарнi.

Став вiн божитися, що не знае нiчого. От iншi конюхи стали пiдглядати за ним i сказали царевi, що в нього е iз жар-птицi перо.

– Вiн, – кажуть, – не тiльки дiстав iз жар-птицi перо, вiн може дiстати й саму жар-птицю.

От цар його й покликав до себе:

– Що, Трьом-сину Борисе? Дiстав ти iз жар-птицi перо?

– Дiстав, – каже.

– Дiстань же менi жар-птицю. А як не дiстанеш – мiй меч, а тобi голова з плеч!

Іде Трьом-син Борис до коня до свого та й плаче.

– Чого ти, Трьом-сину Борисе, плачеш? – питае лоша.

– Як менi не плакати, коли загадав цар таку загадку, що не можна нi менi, нi тобi вiдгадати.

– А що, – каже, – я тобi казав, що не бери цього пера iз жар-птицi! А ти не послухав мене. Ну, не журися: пiди скажи царевi, хай дасть четверть горiлки та четверть гороху, та горiлки наймiцнiшоi.

От вiн пiшов i сказав царевi. Цар дав з радiстю. Поiхав Трьом-син Борис у чисте поле i викопав там яму глибоку: так йому порадив кiнь. Дав йому цар чотири чоловiки на помiч. Насипав вiн у яму гороху i налив горiлки. Прилетiла жар-птиця, наiлась гороху й напилась горiлки. Кiнь i каже:

– Гляди, як нап’еться жар-птиця, як перевернеться угору нiжками i так буде тримати – отодi лови!

Вiн ii так i накрив, а вона й кричить:

– Не тобi, Трьом-сину Борисе, малось, та тобi сталось.

Принiс вiн ii до царя, а цар такий радий, такий радий, що не знае, де й дiти того Трьом-сина Бориса й де посадити. Дуже, дуже вiн його нагородив за це.

Стiльки там було у тiм палацi, – та нiкого цар так не любить, як його. От iншi заходилися пiдкушувати Трьом-сина Бориса, зненавидiли його й стали казати царевi:

– Не тiльки вiн мiг дiстати жар-птицi перо й жар-птицю, вiн може добути в морi прекрасну дiвицю.

Покликав його цар до себе:

– Дiстав ти, – каже, – iз жар-птицi перо, дiстав ти жар-птицю, дiстань же ти менi в морi прекрасну дiвицю. А як не дiстанеш – мiй меч, а твоя голова з плеч!

Іде Трьом-син Борис до коня i плаче. А кiнь i питае його:

– Чого ти, Трьом-сину Борисе, плачеш?

– Як менi не плакати, коли загадав цар загадку – таку, що нi тобi, нi менi не вiдгадати!

– Яку?

– Загадав таку, щоб я дiстав у морi прекрасну дiвицю.