Казки про богатирів та лицарів

Вийшов вiн до хлопця i питае:

– Що ти тут шукаеш?

– Хочу пообiдати.

– Та не бачиш дверей до корчми?

– Бачу, та не хочу туди йти.

– Чому так кострубато говориш зi мною?

– Бо так хочеться.

– Ну, давай силу пробувати. Розбiжися i вдарся у мене.

Хлопець розбiгся з усiх сил, вдарився у витязя, але той не впав. Тодi розбiгся Єруслан, вдарився у хлопця i збив його з нiг. Витяг шаблю й хоче вiдрубати йому голову. Хлопець схопив рукою за шаблю, i Єруслан побачив на його пальцi перстень, а на перстенi – свое прiзвище.

– Пусти шаблю, я не вiдрубаю тобi голову.

Хлопець вiдпустив, а Єруслан питае:

– Чий то перстень?

– Мамка менi дала.

Так вони впiзнали один одного. Зiбралися i пiшли додому.

Та й казка скiнчена.

Трьом-син Борис

Як був собi чоловiк та жiнка – та й пiшли вони на поле жати. Була в них маленька дитинка; вони повiсили ii в колисцi пiд лiсом. Де не взявся орел – украв ту дитинку та й понiс, та й поклав у свое гнiздо, у тiм же лiсi. От жило там у лiсi три брати нарiзно.

– Брати! Щось кричить – людський голос чути. Ходiмо, пошукаемо!

Пiшли й знайшли того хлопчика – дитинку, понесли до попа й гомонять утрьох, яке йому iм’я дати. Як нас три брати, дамо йому iм’я: Трьом-син Борис. Ну, взяли його до зросту, вигодували утрьох. Тепер вiн i каже iм:

– Я хочу, батьки, вiд вас iти.

Вони питають його:

– Що ж тобi дати за те, що ти у нас служив?

– Не хочу, – каже, – нiчого у вас.

– Що ж ти, сину, будеш робити з коником? Бери бiльше!

– Нi, – каже, не хочу. Дайте менi маленького коня.

– Ну, бери.

Вiн собi взяв i поiхав, iде лiсом i дивиться: щось блищить. Треба поiхати – дiзнатися.

– Ах, якби ти мене, конику, хоч трiшки пiдвiз!

Вiн, бач, усе йшов, заморивсь, а коник малий.

– Е, Трьом-сину Борисе, пiдожди ще хоч трошки, – вiдказав коник. – Я тобi скажу сам, коли сiдати на мене.

Дiйшли до того, що блищало, аж то перо iз жар-птицi.

– Вiзьму це перо.

– Нi, – каже коник, – не бери: це не перо, а найперо! Буде тобi за це перо велика вина.

Але вiн таки взяв його. Дiйшли до царського палацу.

Найнявся Трьом-син Борис у царя конюхом, таким, що тiльки чистить конi. Усе вночi чистить конi. Там були й такi конi, що ними тiльки гнiй вивозять, – так йому дали на руки iх чистити. Вiн iх тим пером так почистив, що вони аж сяють.