Казки про богатирів та лицарів

– Чого ти сюди прийшов? – питае його цар.

– Я хочу вашу доньку за жону.

І цар не посмiв нiчого казати. Справили весiлля i живуть. Жiнка завагiтнiла.

Згадав Єруслан, що йому би треба йти до батька. І каже вiн до жiнки:

– Я йду до свого нянька i повернуся через один рiк i один день.

Вона не пускае:

– Куди ти йдеш, у нас скоро буде дитина, а ти мене лишаеш саму!

– Мушу йти.

Зiбрався i пiшов. Але пiшов не тою дорогою, якою було треба. При дорозi знайшов велику корчму. Там гостилися витязi, а прислужувала iм Дiвка-Чорнявка.

Сiв Єруслан за стiл, аби й собi трохи поiсти й випити. А дiвка його дуже полюбила i не хоче його вiдпускати. Коли хотiв вийти, вона зробила мур висотою вiд землi до неба…

А тим часом жiнка Єруслана народила сина. Хлопець зразу зiскочив на землю i почав ходити. Побачив вiн дiтей, що йшли зi школи. Питае:

– Мамко, що ото за дiти?

– То школярi.

– Мамко, пусти й мене до школи.

– Тобi, синку, ще не час. Дiти йдуть до школи у сiм рокiв, а тобi лише чотири днi.

Хлопець пiшов сам. Сiв на лавку i сидить. На перервi дiти скачуть, граються, а вiн не смiе, бо вже чув од матерi, що людськi дiти – слабосильнi. Але дiти почали корити його, що вiн безбатченко. Хлопчина розплакався. Повернувся, плачучи, додому, а мати питае:

– Чому плачеш, синку?

– Плачу, бо дiти називають мене безбатченком. Скажiть менi правду – е в мене нянько або нi?

– Є, синку, е, але пiшов до дiда й казав, що повернеться через один рiк i один день.

– Я йду, мамко, шукати його.

– Не йди, сину. Ти ж його не знаеш, i якщо десь натрапиш на нього – почнете боротися, i вiн тебе уб’е.

– Я мушу пiти, бо як не пiду, то переб’ю тих хлопцiв, котрi називають мене безбатченком.

Тодi мати каже:

– Раз так, то вiзьми перстень. На ньому написано прiзвище нянька i мое. Якщо натрапиш десь на нянька, то побачить перстень i не вб’е тебе.

Зiбрався хлопець i пiшов прямо тiею дорогою, що i його батько. Як пiдiйшов до корчми, то побачив, що туди не можна пройти, бо високим муром огороджена.

Дiвка-Чорнявка помiтила хлопця i каже одному витязю:

– Іди й передай йому, хай зайде сюди.

Пiшов витязь i питае:

– Що ти, хлопче, тут хочеш?

– Хочу пообiдати.

– Чому ж не заходиш? Ось корчма – там мiсце для обiду.

– А я туди не хочу.

Посперечалися, i хлопець убив витязя. А Дiвка-Чорнявка послала ще одного. Хлопець убив i того. Тодi Дiвка-Чорнявка послала Єруслана.