Казки про богатирів та лицарів

Записали його в таку школу, де вчилися лише панськi дiти, що мали вже по десять, по дванадцять рокiв.

Вчитель тикав iншим школярам пiд нiс:

– Видите, я вчу вас стiльки рокiв, а цей хлопчик тут лиш один рiк i навчився вже бiльше за вас!

Дiтлахи розсердилися на здiбного хлопчика i почали його обзивати:

– Тебе знайшли в капустi! Тебе знайшли в капустi!

Чули, що його мати пропала десь безвiсти. Хлопчик повернувся додому зажурений i питае:

– Няньку, а де моя мама?

– Ой, була в тебе мама, але щось ii вкрало, i не знаю за неi нiчого.

А з хлопчиком ходив до школи й син удовицi. Вiн мав уже дванадцять рокiв, i хлопчик запитав:

– Приятелю, ти старший за мене – може, пам’ятаеш мою маму?

– Твоеi мами я не бачив, але чув, що люди говорили… Ходи до нас. Моя бабка вже дуже стара, мае сто дев’ять рокiв. До неi на гадання йдуть зi всього свiту. Вона щось порадить.

І просто зi школи хлопцi прийшли до тоi гадалки.

– Велике дiло, хлопчику, тебе бачити, – каже стара. – Ти нiколи до нас не заходив.

Що привело тебе сюди?

– Бабко, я хотiв би знати за свою маму. Яка вона була, чому пропала i де вона тепер?

– Твоя мама, синку, – донька Бiлого царя. Вона така прекрасна, що на свiтi iншоi такоi немае… Сватав ii Поганин, та не дали за нього. Вiн страшно розсердився i сказав: «Не смiе на сиру землю стати, а сонце не смiе на неi свiтити, бо iнакше прилечу й понесу ii». А твiй нянько взяв ii за жiнку i не повiрив тим словам. Повiв твою маму в сад трохи пройтися, i тут ii вхопив змiй-Поганин.

– Чи живе моя мамка?

– Живе.

– Порадьте менi, бабко, як ii побачити?

– Якщо будеш розумний – побачиш, а якщо дурний – загинеш. У вашому саду е лiщина. А на тiй лiщинi три прутики-однолiтки. Ти виломи собi середнiй прутик i йди з ним уздовж муру, доки не побачиш замурований у ньому залiзний рожен. На тому рожнi настромлена кiнська голова. Прутиком удар три рази по головi – i з’явиться кiнь. Вiн порадить, що далi робити.

Хлопчик так i зробив.

Зрiзав iз лiщини середнього прутика, знайшов рожен з кiнською головою, вдарив по головi три рази тим прутиком, i голова пiдскочила аж пiд самi хмари. З’явився перед хлопцем прекрасний жеребець – золота шерсть на ньому.

– Для чого ти мене розбудив? Що тобi треба? – спитав кiнь.

Хлопець розповiв:

– Так i так, шукаю мамку…

– А хто тобi порадив звернутися до мене?

– Така й така баба, ворожка.

– І що би ти хотiв?

– Увидiти мамку.