Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Бородатий вивiв на подвiр'я три конi й сказав:

– Мiж ними е твiй син, мусиш його впiзнати…

– Та як упiзнати, коли вони подiбнi, як викапанi?

– Якщо не впiзнаеш, то вiн буде в мене ще три роки.

– Бiдна моя голова – що маю робити? – забiдкався чоловiк. Але одразу пiдiйшов до середнього коня: – Ади, це мiй син…

Чорнокнижник аж поблiд вiд злостi, та не сказав нi слова. Чоловiк забрав сина, i прийшли додому. Там була крайня бiднiсть: нi худобини, нi курки коло хати. Стайня геть завалилася, а курник вiтер перевернув.

Уздрiвши вдома таку крайнiсть, найменший син сказав:

– Неню, я умiю перекидатися у все, в що захочете… А найлiпше в коня. Ходiм до великого мiста, де е великi дiдичi з великими грiшми. Мусимо там добре заробити.

– Ходiм, сину, – погодився батько.

Вирушили до самоi столицi. Син став i сказав:

– Я зараз перекинуся на бiлого коня. А ви, неньку, сядьте у сiдло i проiдьте попри вiкон цiсаря. Як вiн схоче купити коня, то правте за мене торбу золотих.

Але коли будете мене вiдпускати, не забудьте здоймити вуздечку. Скажiть, що золота. А як мене продасте, то зачекайте на цiм мiсцi.

– Добре, сину, зроблю так, як кажеш.

Син обернувся на коня – бiлого як снiг. Так виблискував, нiби вiн був накритий зiрками. Чоловiк сiв на коня i подався вулицями мiста. Проiхав попри цiсарський палац. Цiсар сидiв у вiкнi й дивився на свiй люд. Раптом уздрiв чарiвного коня, що аж виблискував на сонцi, й гукнув на свою варту:

– Ану, жовнiри, запитайте того чоловiка, куди iде на конi.

Варта зупинила чоловiка:

– Вельможний цiсар хочуть знати, куди iдеш на конi.

– Куди? iду на ярмарок продавати коника.

Жовнiри сказали вельможному цiсаревi. Того гейби стала пропасниця трясти.

– Ведiть сюди гуцула!

Привели верхiвця, i цiсар спитав:

– Що хочеш за коня?

– Торбу золотих, – вiдповiв чоловiк.

Цiсар наказав, аби йому дали торбу грошей, а коня вели до стайнi. Гуцул зняв вуздечку i запхав у пазуху.

– Нащо береш вуздечку? – спитав цiсар.

– Дома росте лошачок, а вуздечка у мене одна, та ще й золота.

Чоловiк узяв торбу золотих i пiшов на те мiсце, куди мав вернутися наймолодший син. Довго не чекав, i хлопець прийшов. Вони накупили всiлякого добра й рушили додому.

А коли збiднiли, то знову пiшли обдурювати цiсаря. Та й чому б його не обдурювати? На те вiн i цiсар!

Два брати

Були собi два брати: один був дуже багатий, а другий – бiдний.