Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

І всюди питав, чи нема десь муки на руки. Але нiде не мiг знайти роботи. Якось на роздорiжжi здибав чоловiка з довгою бородою.

– Куди, легiню, йдеш? – питае той.

– Шукаю муки на руки.

Бородатий втiшився:

– А ти б не найнявся до мене на службу?

– А чого би нi?

– Та чи вмiеш читати й писати?

– Аякже, ще й як! – похвалився парубок, хоч сам не знав нi одноi букви.

Бородатий посмiхнувся й каже:

– Письменного наймита я не потребую…

Найстарший син вернувся додому.

– Нема добра у свiтi… – сказав батьковi.

А середущий проситься:

– Пустiть тепер мене шукати гараздiв.

– Іди, сину, – погодився батько.

Середущий пiшов. Довго блукав дорогами, бував у селах i мiстах, але нiде не знайшов роботи. А на роздорiжжi якось його здибав бородатий чоловiк.

– Куди йдеш? – спитав.

– Хочу десь заробити…

– А ти не пiшов би до мене служити?

– Пiду, чого ж нi?

– А читати i писати вмiеш?

– Го-го, дуже добре! – похвалився легiнь, хоч нiколи в руках не тримав нi книжки, нi пера.

– Письменного наймита я не потребую. Іди собi далi… – засмiявся бородач.

І середущий син вернувся до рiдноi хати.

– Нема добра на свiтi, – сказав батьковi.

Проситься найменший:

– Пустiть, неню, може, я буду мати щастя…

– Іди, сину, – вiдповiв старий.

Найменший узяв палицю, торбу з хлiбом i – гайда в дорогу. Блукав, скiльки блукав, аж здибався якось на роздорiжжi з бородатим чоловiком.

– Куди ти йдеш, легiнику?

– Шукаю роботу…

– А читати i писати вмiеш?.

– Не вмiю, чоловiче, – схитрував наймолодший, бо читав дуже добре i писав файно.

– Такий наймит менi вже потрiбний…

– А яка робота?

– Будеш стирати порохи з книжок.

Хлопець покликав батька. Той згодився, щоб син служив рiк. Але коли вертався додому, з одноi хати вийшла стара жiнка i спитала:

– Ти вiддав свого хлопця до бородатого на службу?

– Вiддав, а що?

– Аби-сь знав, що то е чарiвник. Як будеш забирати сина через рiк, то перед тим зайди до мене.

– Дякую тобi, добра жiнко.

Хлопець тяжко не робив, лише витирав порох iз книжок. Та коли чорнокнижника не було вдома, читав його книжки i навчався чарiв.

А як минув рiк, батько пiшов за сином. Дорогою зайшов до доброi жiнки, й вона йому сказала:

– Коли станеш перед бородатим, вiн випустить три однаковi конi та й скаже, аби-сь з-мiж них знайшов свого сина. Середнiй кiнь i буде твоiм сином.

Чоловiк прийшов до чорнокнижника:

– Хочу забрати свого сина.