Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Дивиться Хома на чоботи – добрi. «Дай вiзьму собi, вони здадуться». Узяв та й пiшов далi, у слободу. Приходе у слободу i давай проситься у людей ночувати, бо було, бач, уже пiд вечiр. Упрохався до одного мужика. Бачать хазяiн та хазяйка, що вiн крiпко намерзся, та й кажуть йому:

– Лiзь, чоловiче, на пiч та там собi i обiгрiйсь.

Хома полiз на пiч та, довго не думаючи, i захрiп там. А тим хазяiнам та Бог дав уночi прибиль: коровка отелилась, а мороз був сильний, телятко й обмерзло. Хазяiн i каже:

– А що, жiнко, унесiм його в хату та положим на пiч.

– А що ж, унесiм!

Унесли та й положили на печi, як есть бiля Хоминого бока. А Хома собi спить i не чуе, що бiля нього лежить теля.

Прокинувсь аж у глупу пiвнiч, лап! – аж коло нього теля. «Господи Cyce Христе!.. Як же це я отеливсь, що й не чув?» Полапав коло себе – мокро. «Так i есть, отеливсь… Ну, одначе, слава тобi, Боже!..» Та скорiйш з печi та шапку в охапку, а кожух на плечi та давай Бог ноги вiд тих хазяiв… Та так швидко вдрав, що й чоботи з чоловiчими ногами забув на печi…

Чуть свiт, а хазяiн i хазяйка уже й прокинулись.

– Що це за лиха година?

– Та це, жiнко, наше теля прохожого чоловiка з'iло! Що тут казати?

– Та що ж тут, чоловiче, казати? Бiжи скорiйш до попа!..

Побiг чоловiк до попа, розказав йому про всю оказiю, а пiп вислухав та й каже:

– Це у вас антихрист народився! Треба його скорiйш убити, а то вiн i нас усiх поiсть, та треба б, убивши те теля, i хату освятити.

– Ну що ж, як убити, то i вбити.

Ото убили його швиденько, закопали в землю, а хату освятили. А Хомi й байдуже: мерщiй чвала собi додому. Прийшов додому, та скорiйш у хату, та до жiнки своеi.

– Ну, жiнко, молись Богу: я отеливсь! Та ще як? Так, що й не чув.

– Що ж тобi Бог дав, чоловiче, чи бичка, чи теличку?

– Та я б тобi, жiнко, i сказав, так i сам не знаю, що воно там таке й е.

– Ох ти, йолопе, йолопе, божевiльна голово! Не зна, що у нього i найшлось… Якби ти був путящий чоловiк, то узяв би його додому, от би нам i користь.

Давай його лаяти, давай його коренити, аж у вiчi лiзе.

– Та годi тобi лаяться: ну я пiду, вiзьму свое теля.

– Як же ти його вiзьмеш, розумна ти голово?

– Та як? Пiду та й вiзьму; прийду туди, де ночував, та й скажу: вiддайте мое теля, бо я у вас ночував та й отелився.