Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

І так йому зробилося тяжко! А Смерть уже й квапить:

– Ну, чого стоiш?

– Я ще не готовий, – вiдповiв чоловiк i зник у своiй хатi. Але тепер уже не смiв поглянути синовi у вiчi. Сiв до столу, тяжко схилив голову й мовчить.

Вийшла надвiр сестричка. Побачила, що хтось у саду стоiть i чекае. Коли дiвчинка пiдiйшла, Смерть до неi каже:

– Не бiйся мене. Я маю забрати твого братика.

Дiвчинка теж почала просити:

– Не забирай братика, забери мене! Я його люблю бiльше, як саму себе.

– Раз так, ходи зi мною! – i Смерть простягнула своi довгi руки.

Та дiвчинi привидiлося, що зорi на небi нiколи ще так ясно не свiтили. Почула, як за садом шумить потiчок… І подумала собi: «Мое життя тiльки починаеться. А воно таке красне! Брат менший – знае мало. Йому не так шкода помирати…»

Дiвчина без слова утекла до хати.

А над ранок надвiр вийшла мати. Не бачила довкола нiчого, бо очi заливалися сльозами. Та до неi озвалася Смерть:

– Я прийшла забрати твого сина.

Мати попросила:

– Забери мене.

– Я тебе чекаю! – промовила Смерть.

Мати вернулася до хати i мовчки довго-довго дивилася на сина. Та подумала, що хлопчик залишиться живим, i так легко стало iй на серцi…

Вийшла надвiр, дивиться: де Смерть? А довкола нiкого не видно. Тiльки на дорозi хтось дибае геть.

– Чекай! – гукнула мати.

Та ii не чули.

Мати знову забiгла до хати. Бачить – син усмiхнений, здоровий.

І казцi кiнець.

Жiнка i курочка

Жила раз стара баба та мала курочку.

Але стара не вдовольнялася одним, та й захотiлося iй, що та курочка хоч по двое або аж по трое яечок на день несла. Ну що тут робити? От коротка рада: «Чим ми кому лiпше, так i вiн нам».

І стала курочку ще лiпше доглядати i пхати в неi, як в дiрявий мiшок. Коли же курка спаслася та стовстiла, то й цiлком нестися перестала.

Якщо замного жадаем, то й то тратим, що маем.

Жiнка й силач

Чоловiк був не беручкий до роботи i легкого сумлiння. Вiн не знав, що жiнка його дуже сильна, як впадае у нерви, то часом ii бив. Так не раз бив, що вона сховаеться пiд пiч, а вiн вхопить кочергу i бодай кочергою наштурхае.

Базарного дня збираеться з жiнкою на ярмарок: везуть поросят продавати. Доiхали до мiста, а тут йде юрба людей, бубнярi бубнять, а попереду – височезний, здоровий i сильний богатир.