Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

Скопали ниву – нема золота, але посiяли яру пшеницю – вродилася пшениця така буйна, така здорова! Помолотили, вiдвезли зерно до млина, намололи муки, напекли хлiба, посiдали свiй хлiб iсти, а наймолодший брат говорить:

– Ой, якi ми, брати, дурнi! Бачите? Золото уродилося. Добре нам тато казав, аби ми шукали в землi золото!

Брати повставали з-за столу, закасали рукави поза лiктi й узялися до роботи. Вiдтодi земля давала iм золото: родився хлiб. Вони дбали, все мали, скоро поженилися. Разом з жiнками сходилися й при столi говорили:

– Якби-то наш мудрий батько тепер жив, то i нам би лiпше було.

Заморське яйце

Одного разу, ще в давнi часи, жив собi багатий – пристрасний коняр. Як тiльки почуе про гарного коня, зразу мчить туди, щоб придбати для своеi стайнi. Єдина його мрiя – мати таких коней, яких ще нi в кого нема. То ж i вештався цiлими днями по ярмарках, аби не прогавити доброi нагоди.

От якось цей завзятий коняр приiхав до мiста.

Помiтив його бiдний селянин, який принiс на продаж баклажани.

Тодi ще такi овочi були рiдкiстю. І селянин вирiшив покепкувати з багача. Зняв з голови крисаню i низько поклонився:

– Маю для вас, паночку, товар.

Багач зупинився i витрiщив очi на рiдкiснi овочi:

– Чим це ти торгуеш?..

– Торгую я заморськими яйцями, з яких вилупляються лошата. Та такi красивi, яких нi в кого ще нема!

– Ти диви! – здивувався завзятий коняр.

Бачить селянин, що багач не вельми на розум багатий, та й каже:

– Слухайте сюди… Покладете оце яйце в решето, самi сядете на нього i будете сидiти, поки лоша не вилупиться.

– І довго треба на ньому сидiти?..

– Три тижнi, не бiльше.

Почухався в лисину багач:

– А чи не може хтось iз слуг на ньому сидiти?..

– Чому нi? Але в такому разi вилупиться лише нiкчемна шкапа.

Зiтхнув багатiй i вибрав якнайбiльший баклажан.

– Що просиш за це?

– Сто талярiв, нi шеляга менше.

– То дорого! – скривився багач.

– Зате через рiк ви будете мати такого коня, що й пiд цiсаря не стидно!

– Гаразд, одне яйце беру, – заквапився коняр.

 – Якщо вилупиться з нього таке лоша, як кажеш, то я у тебе цiлий вiз оцих яець куплю.

Повернувся багатiй додому, звелiв наймичцi принести до його спальнi решето й вистелити його гусячим пухом. Потiм обережно поклав на м'яке дно заморське яйце i сiв, як квочка на сiдало.

– Тепер ще обклади мене зi всiх бокiв подушками i перинами, бо менi тут довгенько сидiти, – сказав багач оторопiлiй наймичцi.