Прокляте болото: Казки про відьом і чарівників

– А моя, – каже, – молода де?

– Тут, – каже, – в нього. Вiн завтра збираеться робити весiлля. От у мене е три пляшечки, я тобi дам – ти пiдеш i все зробиш, тiльки залиш мене живим. Ось ця пляшечка, – каже, – з водою. Як умиешся з неi – зробишся такий дiд, як я, всi, подумають, що це я прийшов, чаклун. А ось ця, друга, – як умиешся, так зробишся таким, як ти е, Бова Королевичi А ця, третя, – соннi краплi. От пiдеш, твоя молода зараз у саду гуляе, а князь Духопер спить. Ти пiдеш до неi, даси iй оцю пляшечку з сонними краплями, признаешся, що це ти, або скажеш, що бачив Бову, чи що.

Скажеш, що як сяде вона з Духопером iсти, нехай пiдiлле йому цих сонних крапель, i вiн засне на сiм дiб. А ти хоч що хоч, те й роби.

От вiн умився з першоi пляшечки i зробився дiдом, таким самим, як той чаклун, i пiшов. Іде, iде, дивиться – його наречена ходить, а вiн iде позаду та гукае:

– Пiдождiть, пiдождiть трiшки, бо я заморився, я вам розкажу щось про Бову Королевича.

Як сказав «про Бову Королевича», вона вiдразу:

– Що? Де? Де ти чув? Де ти бачив Бову Королевича?

– Я з ним, – каже, – разом в тюрмi сидiв.

– Де в тюрмi? Пiдiйди ближче!

Вiн тодi пiдiйшов, почав говорить:

– Тихо! Я сам Бова Королевич, тiльки я вмився водою вашого чаклуна i зробився таким як вiн. На тобi ось другу пляшечку i бiжи. Як сядеш з Духопером iсти, напоi його цими сонними краплями, i вiн засне на сiм дiб, а ми тодi поiдемо прямо до твого тата.

Вона взяла пляшечку i пiшла до Духопера.

От прокинувся ii «молодий», сiли iсти, почали пити. Тiльки вiн вiдвернувся, вона пiдлила йому в склянку сонних крапель.

Вiн як випив, перекинувся – захропiв.

Вона тодi вийшла, Бова Королевич зараз за коня (сам дiдом все сидить), ii попереду посадив, i помчали, iдуть, iдуть, аж раптом:

– А де ж Бова Королевич?

– Х-хе! Стiй, тпру, – спинив коня.

Зараз злiз, витяг пляшечку, вмився i зробився Бовою Королевичем. Сiли i поiхали прямо до ii батька, до князя Зiндзiвея Андроновича.

Приiхали. Батько як побачив, з радостi i плаче, i смiеться…

Зараз весiлля зробили, погуляли там добре.

Пожили скiльки, а потiм Бова Королевич говорить:

– Ну, тепер я пiду розквитаюся зi своiм батьком другим, спитаю його, за що вiн мого батька вбив. Спитаю свою маму, де ж мiй тато, а потiм знов приiду сюди.

Сiв Бова Королевич на коня i поiхав до своеi мами в гостi. Тiльки приiхав, зараз князя Додона (так, як тому й снилося) зарубав.