Фарс-мажор

Непоганий мотоцикл. Ви в очах Скаженого Мiгеля вiдразу виростете. І не тiльки в його. А от iти з iншим не поспiшайте, це ще встигнеться. Бо дiвчина передусiм цiнуеться за лагiднiсть, тихий голос, витримку i цноту.

Але хочу сказати ще й таке: якщо вже беретеся за складання вiршiв, то про них треба знати чимбiльше, i читати багато – щоб орiентуватися у сучаснiй поезii.

Щасти вам.

Щиро ваш – Дмитро Порядний».

А яка ж то все-таки втiха бути не просто поетом, але й наставником творчоi молодi! Не гiршим за викладача.

2 березня, вiвторок

Головна новина дня!

Верховна Рада прийняла постанову про святкування на державному рiвнi 85-i рiчницi ЛКСМУ i посилення ролi громадських органiзацiй у виховнiй роботi з молоддю. За прийняття постанови проголосували 260 народних депутатiв. Кабiнету мiнiстрiв, вiдповiдно до прийнятоi постанови, доручено розробити план заходiв святкування цiеi дати.

Мамо, де я? Невже совiти повернулися? Мене ж першого заарештують. Не першого числа, а першого за списком. За те, що я так довго боровся з цензурою.

Подзвонив Емiку, спитав, що це за дiла. В якiй краiнi ми прокинулися сьогоднi?

Емiк iстерично смiявся, сказав, що шизуха косить нашi ряди, а потiм поставив менi «Знову в СРСР» Леннона-Маккартнi на повну потужнiсть на своему американському програвачевi. Стецовому, як вiн висловлюеться в дусi сiмдесятих. Сказав, що iнодi вони повертаються знову.

– Хто вони? Сьогоднi ж не п'ятниця, тринадцяте.

– Ленiн завжди живий, Дмитре. Вiн хоч i помер, але живий. Це називаеться дiалектичний матерiалiзм. Або комунiстична реiнкарнацiя. Тiльки Назару нiчого не кажи, а то вiн з братчиками всю Верховну Раду в облогу вiзьме, паралiзуе роботу депутатiв. Ти ж його знаеш, нашого вiчного контрас.

Назар Цибуля – то мiй другий найкращий друг. Пiсля Емiка, звiсно. А Емiку добре смiятися – йому завжди е куди тiкати. У нього е вiкно на Сходi i запасний парашут.

6 березня, субота

Прочитав збiрку поезiй пiд назвою «Алкохоку» якогось добродiя на iм'я Юрко Позаяк. Чудово написано, нiчого не скажеш, змiстовно, цiлiсно, якiсно. Із глибоким осмисленням предмета. Але я полюбляю не бiлий вiрш, а римований. Може, в Японii хоку не римують, але ж ми все-таки в Украiнi. Чому не писати з урахуванням нацiональних традицiй? Справжне украiнське хоку мае бути римоване.