Рожеві сиропи

Який шостий номер? – шепотiв вiн, швидше звертаючись до лотерейного бiлета, нiж до себе.

Вiн вискочив на вулицю й на все горло прокричав:

– Який шостий номер?!?! Василь, Василь, – кинувся вiн через паркан до сусiда, – Василь!

Загавкала найда, у кiмнатi Василя загорiлося свiтло.

– Чого кричиш? Що? – перелякано запитав Василь.

– Що там, Вась? – запитала Галя, Василева жiнка.

– Сергiй щось ерепенить. Ти чого ерепениш?

– Василь, Вась, сусiдушко… Який номер? Який шостий номер? Сто двадцять тисяч… двадцять сiм… Який шостий номер?

– Ти шо, Сергiй, напився? ти ж не п’еш!

– П’ю, тобто не п’ю! Який номер?

– Іди проспись, бушиян! – крикнув Василь i зачинився у будинку.

– Проспишся тут, – зiтхнув дядя Сергiй Валентинович, сiв на землю у дворi Василя й обхопив руками голi колiна. Дядя Сергiй Валентинович вiдчував себе единим у цiлому свiтi, единим i самотнiм. Вiн сидiв посеред двору в самих трусах та майцi, безперестану схлипував i звертався до вищих сил:

– Вищi сили, що ж ви робите, навiщо ж це менi? За що ж така кара? невже ж я провинився перед вами… Чим нагрiшив вам?

Пiдбiгла найда.

Листоноша притулив до себе сучку й заговорив до неi сухим стомленим голосом.

– Хороший шобака, шобака ти мiй, – гладив вiн найду, не помiчаючи, як трясуться його руки. – тiльки ти i я. i хазяiн твiй – дурак. За що ж це менi, а?

Проте найда не вiдповiла. Лизнула Сергiю Валентиновичу колiно й всiлася на зелену росяну траву.

Дядя Сергiй Валентинович йшов селом майже вдосвiта.

Нi з ким не вiтаючись, заглиблений у своi думки, вiн плiвся до вiддiлення. Вiн хотiв прийти першим, ще до вiдкриття пошти. Навiть веломашину свою залишив удома.

– Вона менi бiльше не потрiбна, – сказав вiн Надii Миколаiвнi.

– Як не потрiбна? Зламалася?

– Який шостий номер?

– Га?

– Вчора розiграш був. Лотереi. Який шостий номер?

– А, зараз глянемо. У вас мiшки пiд очима. Ви не спали?

Листоноша промовчав. Його очi, дiйсно обрамленi синiми колами, лiниво свiтилися.

Касирка увiмкнула факс, i звiдти одразу полiзла стрiчка з останнiми новинами, в тому числi й з результатами ювiлейного розiграшу «Супергрошi».

– Ось. Дивись. Щось виграв?

Шостим номером було число тридцять шiсть.

– Не знаете, коли Степан народився? – запитав Сергiй Валентинович тривожним голосом.

– Який Степан?

– Мерчинський. Дiд Олiньки.

– У червнi. Минулого тижня п’яним ходив. Вiдмiчали, – спокiйно вiдповiла Надiя Миколаiвна.

– Нi-нi, рiк. Рiк скажiть.