Чебрець в молоці

І потрiбно було вiдповiсти. Правильно вiдповiсти. Бо так вiталися i хлопцi з лiсу, i кагебiстськi провокатори. І вiд цiеi вiдповiдi залежало життя всiеi родини. А мати потайки носила хлопцям iсти до лiсу, поки батько косив збiжжя. Вона прикривала кошик зверху грибами або ягодами. І одного разу хлопцi, що були у засiдцi на деревах, побачили, що ii вистежують. Вони вiдкрили вогонь, викривши свою засiдку. Селянка врятувалася, а вони, всi одинадцятеро, загинули.

І ще якiсь схожi селянськi iсторii про те, як забирали поле i як на всiх шiстьох дiтей були однi зимовi чоботи.

Справа була навiть не в тому, чи правдивi цi iсторii. Мабуть, правдивi. А якщо вигаданi, то досить правдоподiбно. Навiть мiсцевi сiльськi дiалекти батько стилiзував добре. Особливо добре йому вдалися дiалоги. Вiдчувалася кiлькарiчна школа написання сценарiiв для телесерiалiв.

Справа була в тому, що його мати не була селянкою, а батько не косив збiжжя, а отримував грамоти вiд сталiнського Мiнiстерства культури «за отличную работу».

І саме це було важливо в його особистiй iсторii, якоi вiн не знав або яка, що, насправдi, ще гiрше, видавалася йому недостатньо героiчною. Кого вiн боявся скомпрометувати? Батька-партiйця чи мати, дружину партiйця? Боявся, що iсторiя з украiнського минулого, позбавлена селянського колориту, виглядатиме непереконливо? Чи просто лiтературно оформив уривки зi спогадiв колишнього воiна УПА? Я не могла збагнути, навiщо було йому надсилати менi якусь туфту замiсть правдивоi iсторii або зiзнання в тому, що бабця приховувала це i вiд нього.

Бабця померла раптово, як завжди й мрiяла. Устала вранцi, зробила зарядку, приготувала снiданок, попрала нашi з нею речi. Я збиралася на пари того дня трохи пiзнiше, нiж завжди. Раптом бабця покликала мене з сусiдньоi кiмнати – тихо, з похрипуванням, я зайшла i побачила, як вона опускаеться на диван, побiлiвши, i тримаеться за серце.

– Шкода, оселедця не встигли доiсти, – прошепотiла вона, i раптом ii долоня в моiй руцi обм’якла i поважчала.

У соборi недалеко вiд нашого дому за кiлька днiв до бабциноi смертi виставляли мощi святоi Варвари, яка охороняе вiд наглоi смертi, вiд смертi без причастя. Люди вишиковувалися довжелезними чергами й сварилися на тих, хто пропускав без черги калiк та жiнок iз дiтьми. Бабця не пiшла туди з жодною iз сусiдок. І не лише тому, що не любила стояти в черзi.