Амаркорд (збірник)

Менi дуже не хотiлося обманювати батькiв, i сумлiння гризло мене тим сильнiше, що бiльше вони старалися зробити все можливе i неможливе для моеi майбутньоi кар’ери, але, з iншого боку, не стригтися ж через це в черницi. Вiтя, як i передбачала однокласниця, при ближчому знайомствi й справдi виявився не зовсiм дебiлом i навiть не настiльки обмеженим, як про це можна було подумати пiсля його першого листа. Вiн познайомив мене зi своiми рокерами, i тi запропонували писати для них тексти пiсень, на що я вiдразу i з радiстю погодилася, майже щодня дарував квiти, мав добре збудоване тiло, вродливе обличчя, захоплювався кожним моiм словом i обiцяв кохати мене все свое життя.

Пiсля довгих вагань я таки наважилася пiти на компромiс iз власним сумлiнням i зробити все, аби батьки «бiльше не бачили мене з цим патлатим», як i було домовлено. Чи мали вони при цьому на увазi те, що i я сама не повинна його бачити, так i залишилося невисловленим. А «все, що не сказано письменником прямо, дае нам можливостi для найрiзноманiтнiших здогадiв», – пояснював мiй колишнiй репетитор i майбутнiй викладач новоi украiнськоi лiтератури.

Намагаючись послабити докори сумлiння, я примусила коханого урочисто пообiцяти:

а) пiсля закiнчення вечiрньоi школи обов'язково вступити до якогось вузу;

б) пiдстригтися;

в) з жанру рок-музики перейти до жанру музики акустичноi i почати займатися грою на класичнiй гiтарi;

г) не наполягати на початковi нашого iнтимного життя до першоi шлюбноi ночi;

г) прочитати найважливiших класикiв украiнськоi лiтератури.

Пiсля того, як рок-група «Лазарет», де Вiтя був ударником, написала до мене колективного листа з проханням вiдмовитися вiд виконання пунктiв б) i в), я, хоч i не без вагань, погодилася. На знак подяки «Лазарет» присвятив менi свою першу платiвку пiд назвою «Суд мертвих над живими».

Батьки суворо контролювали, чи дотримую я свого слова. Доводилося детально звiтувати про кожне, навiть десяти-хвилинне, запiзнення додому, тато встановив паралельний телефонний апарат, аби мати можливiсть прослуховувати розмови, що видавалися йому пiдозрiлими, мама регулярно переглядала моi записи, прибираючи кiмнату.

Мене повнiстю звiльнили вiд будь-яких господарських обов'язкiв, навiть по хлiб бiльше не посилали – пiсля того, як одного разу я повернулася з виконання цiеi мiсii через три години.

Кожна вiльна хвилина мала бути присвячена пiдготовцi до вступу. Дозволялася одна пiвгодинна пауза на обiд i ще одна – на вечерю.