Амаркорд (збірник)

Коли Юра запросив мене до себе на день народження, менi вiдразу ж захотiлося вiдмовитися. І я навiть почала бурмотiти щось малопереконливе про термiнову роботу, контрольну в унiверситетi i велике прибирання, яке нiяк не можна вiдкласти. Але Юра знову подивився на мене своiм розгублено-благальним поглядом, який з усiх сил спонукав до вживання стверджувальноi частки: «так», або, в крайньому разi, причинно-наслiдкових сполучникiв: «бо», «тому що», «незважаючи на те що». Менi знову стало його шкода, i я погодилася прийти.

Була 19.00, коли Юра зустрiв мене в порожнiй квартирi, бiлiй сорочцi i страшному збудженнi. Щойно я вiддала йому подарунок, усе ще обдумуючи, як саме i коли йому пояснити, що бачимося ми востанне, як вiн повiдомив, що забава зiрвалася, нiхто не прийде, але це навiть краще, нарештi ми зможемо побути наодинцi. Не встигла я вiдреагувати, як вiн зачинив вхiднi дверi ключем i поклав ключа на шафу. Аби дiстатися туди, менi довелося б стати на стiлець. Усе вiдбувалося настiльки блискавично, i завжди доволi стриманий i бiльш-менш ввiчливий Юра поводив себе настiльки незвично, що я розгубилася.

З тою ж поквапливiстю вiн вiдкоркував шампанське i тремтячою рукою подав менi келих:

– Давай вип'ем за то, чтоби тебе захателась таво же, что i мне, – сказав вiн, i не встигла я нiчого сказати чи навiть подумати, як вiн уже притягнув мене вiльною рукою i жадiбно поцiлував.

– Я так давно етава ждал, – шепотiв вiн, дихаючи на мене неприемним запахом з рота. Не зупиняючись довго на самих лише словах, вiн полiз вiльною рукою менi пiд спiдницю.

– Спочатку, як правило, знiмають бюстгальтер. А ще краще спершу поставити келих на стiл.

Вiн слухняно вiдставив недопите шампанське, виливши половину менi на светр, торкнувся моiх грудей, i пiсля невдалоi спроби розстебнути гачки бюстгальтера, почав похапцем роздягатися сам. Очевидно, вирiшив вразити мене якщо не досвiдом, то принаймнi швидкiстю. Менi стало цiкаво, що вiн робитиме далi.

– Наканец-та, – зойкнув Юра, вивiльнившись iз майткiв, i було незрозумiло, що саме вiн мае на увазi: нашу зустрiч наодинцi, закiнчення процесу роздягання чи зацiкавлення, що, напевно, вiдбилося на моему обличчi пiд час розглядання його войовниче вiдстовбурченого прутня.

Останне, щоправда, швидко зникло. Юра явно не належав до чоловiкiв, котрi охоче носять вузькi плавки i просять партнерку натягнути презерватив, щоб продемонструвати поважнi розмiри своеi чоловiчоi гордостi.