Амаркорд (збірник)

Здобувши три-чотири вищi освiти, такi особи ставали надто квалiфiкованими для будь-якоi працi поза унiверситетом, i якщо для них не знаходилося академiчних вакансiй, то не залишалося нiчого iншого, нiж продовжувати вчитися далi. Багато з них на певному етапi свого розвитку усвiдомлювали, що «чим бiльше людина знае, тим менше вона знае насправдi», i впадали у тиху, але невилiковну депресiю, наслiдком якоi ставала неспроможнiсть перебувати ще десь, окрiм бiблiотеки, i робити ще щось, окрiм як вiдвiдувати лекцii i семiнари.

Таких людей легко було вiдрiзнити за iхнiм занедбаним зовнiшнiм виглядом, за розсiяним i трохи зляканим поглядом, зсутуленими плечима, за тим, що пiд час розмови вони нiколи не дивилися спiврозмовниковi в очi, могли говорити тiльки про унiверситет i своi студii, вони нiколи не слухали, про що говорите Ви, жили iзольовано, без друзiв i сiм'i, заощаджували на всьому, крiм книжок, i не знали iншоi iжi, крiм тоi, яку готують у студентськiй iдальнi. Бiльшiсть iз цих людей закiнчувала свое iснування у психiатричнiй клiнiцi.

Щойно Германовi виповнилося 34, вiн вирiшив, що закiнчить навчання не пiзнiше нiж через 2 роки. Коли в бiблiотецi вiн проходив повз котрогось «вiчного студента», плечi його мимоволi здригалися.

Де жити: «тут» чи «там»?

Коли ми з Германом уперше розповiли знайомим у Фрайбурзi, що вирiшили пiсля закiнчення унiверситету переселитися в Украiну, на нас подивилися як на божевiльних.

– Усi – звiдти, а ви – туди, – скептично посмiхнулася Ева-Марiя, дружина Рiхарда i перше велике кохання Германа.

З Евою-Марiею Герман вчився разом у школi, вони довго зустрiчалися, а потiм розiйшлися, бо Ева-Марiя, закiнчивши факультет теологii, стала дуже ревною католичкою i вважала, що люди, якi перебувають у iнтимних стосунках, повиннi одружитися, а Герман одружуватися ще не збирався. Потiм Ева-Марiя вийшла замiж за Рiхарда, який пiсля отримання диплома з фiлософii закiнчив ще факультет фiзики.

Створив власну фiрму, яка продае й обслуговуе комп'ютери.

Ева-Марiя i Рiхард незадоволенi власним життям. І обое мають для цього поважнi, на iхню думку, пiдстави. У школi, де Ева-Марiя працюе вчителькою релiгii, у неi надто мало годин, що заважае iм переiхати нарештi до бiльшого помешкання i завести ще одну дитину. А Рiхард, як кожний справжнiй фiлософ, мрiяв досягнути у своему життi бiльшого, анiж порпатися в залiзних нутрощах чужих комп’ютерiв.