Амаркорд (збірник)

[16 - «А якби пригорнувся…» (Єгипетська народна творчiсть).]

Навряд чи така жiнка зрозумiе украiнську поетесу, для якоi:

«Все, все покинуть, з тобою загинуть,

То було б щастя…»[17 - «Все, все покинуть, з тобою загинуть…» (Леся Украiнка).]

Чи жiнку, для якоi «…щастя зiткане з прощань».[18 - «…щастя зiткане з прощань» (Лiна Костенко).]

Звiдки iм там, у Єгиптi, знати про наших украiнських чоловiкiв, наше украiнське життя i нашi украiнськi проблеми.

Якщо вчитатися у жiночу iнтимну лiрику, то серед украiнськоi i тут знаходимо вiдбиток непростих i часто майже незбагненних суперечностей, якi ми щойно простежили у чоловiчому поетичному свiтi: «Навiки мiй!»[19 - «Навiки мiй!» (Емiлi Дiкiнсон).

] – з гордiстю стверджуе одна. «Я не скажу i в пам'ятi – коханий»[20 - «Я не скажу i в пам'ятi…» (Лiна Костенко).], – затинаеться iнша. Вiдгадайте, котра з них украiнка?

Не важко здогадатися, що при такому способi вираження почуттiв страх займае далеко не останне мiсце «при страстях» в украiнськiй поезii:

– «Якби зустрiлися ми знову,

Чи ти злякалася б, чи нi?» —

запитуе украiнський поет.

[21 - «Якби зустрiлися ми знову…» (Василь Стус).]

– «Ми стрiнемось. Ми будем ворогами. Я вже на тебе меч приготувала»[22 - «Ми стрiнемось…» (Лiна Костенко).], – вiдповiдае украiнська поетеса.

Треба визнати, вони одне одного вартi.

Украiнська жiнка така ж непередбачувана, як i сама украiнська пристрасть. Тому не варто складати собi про неi стереотипне уявлення на зразок:

«…ти прийдеш до мене самотня, настрашена i сумна, розграбована на всi своi 160 см зросту…»[23 - «…ти прийдеш до мене самотня…» (Василь Стус).

]

Звичайно, можна на якийсь момент примусити украiнську жiнку показати свою слабкiсть i зiзнатися:

«…Я дуже тяжко Вами вiдболiла…»

чи навiть застати ii в момент розгубленостi:

«…І як тепер тебе забути?»

Але не думайте, що це надовго. Хвилина слабкостi мине, i Ви неодмiнно почуете щось на зразок:

«Я не люблю нещасних. Я щаслива.

Моя свобода завжди при менi».[24 - «…Я дуже тяжко Вами вiдболiла…», «…І як тепер тебе забути?», «Я не люблю нещасних» (Лiна Костенко).]

І спробуйте лише тiльки заперечити. Точнiше, краще навiть не ризикуйте. Тим бiльше в письмовiй формi. Аби вам не вiдповiли вiдомою ще зi школи цитатою, яка знищить усi залишки вашоi чоловiчоi гiдностi: «Твоi листи завжди пахнуть зiв'ялими трояндами, ти, мiй бiдний, зiв'ялий квiте!»[25 - «Твоi листи завжди…» (Леся Украiнка).