Амаркорд (збірник)

Крiм снiданку й обiду, в недiлю в них був ще «полднiк», пiд час якого пили чай.

Аби поглиблювати спiльнi iнтереси, ми обмiнювалися книжками, зрiдка ходили в кiно, Вiталiк учив мене англiйськоi мови i основ мови Бейсiк. Нi моi, нi Вiталiковi батьки не мали нiчого проти наших стосункiв. Моi, щоправда, значно частiше заходили до кiмнати, не постукавши, коли Вiталiк приходив до нас у гостi, нiж Вiталiковi, коли я приходила в гостi до них. Але в принципi, обидвi сторони були цiлком задоволенi нашим вибором.

В обох наших сiм'ях вже почалася активна пiдготовка до того, що моя мама називала «логiчним завершенням кожних нормальних стосункiв». Моя бабця займалася активною закупiвлею ковдр, подушок, простирадл, пошивок, рушникiв i навiть повзункiв iз теплоi фланелi, iнша моя бабця закручувала в банки солонину, готувала перини i пуховi подушки, Вiталiкова мама закрутила на зиму подвiйну порцiю салатiв i повидла. Тато по суботах озброювався лiнiйкою, мiряв вiдстань мiж меблями i прикидав, що й куди можна було б пересунути чи доставити.

Але нас iз Вiталiком турбували iншi проблеми. Тут не можна оминути увагою той факт, що Вiталiк був не лише першим хлопцем, з яким я зустрiчалася «серйозно», а й першим чоловiком, з яким я вирiшила «зайти аж так далеко», як називала це моя мама. На момент нашого знайомства мене вже значно менше хвилював нацiональний аспект проблеми втрати цноти, зате я значно бiльше переймалася аспектом глобальним. А якщо раптом так i не вдасться нiколи позбутися цiеi клятоi цноти? Така перспектива лякала.

Що далi, то бiльше я соромилася своеi недосвiдченостi – не стiльки перед Вiталiком, скiльки перед товаришками, якi розповiдали впевненим i досвiдченим тоном про своi численнi пригоди, враження i переживання. Менi теж хотiлося брати участь у цих розмовах, але не розповiдати ж iм про те, що ми з Вiталiком зустрiчаемося вже майже пiвроку, а вiн так досi й не наважився мене поцiлувати.

Чому я обрала саме Вiталiка для здiйснення своiх планiв, менi важко сказати.

Напевно, правильнiше було б зробити це з людиною, значно старшою за мене, iз бiльшим досвiдом, до якоi я ставилася б iз бiльшою байдужiстю. Моя знайома, наприклад, просто пiдiйшла в трамваi до чоловiка, про якого вона знала тiльки те, що вiн неодружений i викладае в одному iз львiвських вузiв. Вона привiталася й сказала: «Я знаю, що Ви можете мене багато чого навчити, тому я хочу з Вами переспати.