Агатангел

Прихильники мирного розв’язання мотивують свою позицiю тим, що такий шлях бiльше вiдповiдае прийнятим у сучасному цивiлiзованому свiтi методам боротьби. «Революцiйники» ж вважають своею перевагою чiткiше сформульованi уявлення щодо термiнiв досягнення поставленоi мети. На iхню думку, пiдготовку революцiйного перевороту можна здiйснити протягом найближчих п’яти рокiв. За умови, що всi партiйнi фiнанси будуть спрямованi тiльки на це. «Конституцiйники» не наважуються навiть приблизно оцiнювати перiод часу, необхiдний для реалiзацii iдеi iхнiми методами.

Протистояння «конституцiйникiв» i «революцiйникiв» наразi зайшло у глухий кут, i iхня дискусiя точиться на суто теоретичному рiвнi.

Паралельно теоретики iдеi обговорюють i основнi засади майбутньоi держави. Тут знову ж таки можна видiлити два основних напрямки дискусiй пiд умовними назвами «автономники» i «полонофiли». Першi дотримуються думки, що вiддiлена Галичина повинна формувати власну державнiсть, другi вважають, що вигiднiше було б приеднатися до Польщi на правах автономноi республiки.

Аргументи перших в основному полiтичнi, полонофiли ж оперують здебiльшого економiчними факторами.

Третiй дискусiйний момент у теорii галицького сепаратизму стосуеться державноi символiки майбутньоi автономii. Частина дослiдникiв вважае, що майбутня держава повинна повернутися до геральдики Австро-Угорськоi монархii, аби пiдкреслити iсторичну тяглiсть традицii. Решта теоретикiв переконанi, що потрiбно розробити власну, галицьку символiку, i цим уже активно займаються фахiвцi.

Усi тексти дослiдникiв сепаратистського руху друкуються латинкою, i з цього виникае ще один дискусiйний момент, чи не найбiльш гострий у всiй полемiцi. Постiйною проблемою е транскрипцiя латинкою шиплячих, точнiше, проблемою е неузгодженiсть цiеi транскрипцii. Якщо узагальнити хiд цих правописних дискусiй, то iхнiх учасникiв можна було б згрубша роздiлити на кiлька груп.

Так званi полонофiли пропонують наступний принцип транскрипцii: «ч» передавати через «cz», «ш» через «sz», «щ» як «szcz», «тщ» як «tszcz», «х» як «ch», «г» як «h» i «г» як «g». Із ними постiйно сперечаються так званi полонофоби, вони ж – германофiли, якi пропонують «ч» транскрибувати як «tch», «ш» як «sch», «щ» як «schtch», «тщ» як «tschch», «х» як «ch». Германофiли погоджуються iз полонофiлами лише у транскрипцii лiтер «г» – «h» та «г» – «g».