Агатангел

Загалом вiн сильно ризикував, бо я зовсiм не належу до тих виняткових жiнок, якi не бояться щурiв, змiй i собак, люблять альпiнiзм та гiрськолижний спорт, швидко iздять на дорогих марках автомобiлiв, п’ють вiскi й курять «Голуаз». З усього списку найближче менi останне, хоча у зв’язку з частими перебоями у постачаннi Тигирина «Голуазом» довелося перейти на «Кемел». Усе ж iнше з вищеперерахованого мене зовсiм не стосуеться. Тому Агатангел, який на той момент був ще звичайним безiменним щуром, мав усi шанси на достатньо сумне майбутне.

Я могла б, по-перше, оглушити його вереском, зовсiм не соромлячись такоi типово бабськоi реакцii, по-друге, вiдкинути вiд себе геть якомога далi, що з огляду на розмiри моеi кухнi теж неминуче закiнчилось би оглушенням, але вже вiд удару об стiну. По-трете, я могла б зробити перше i друге одночасно, що зовсiм змiнiмалiзувало б шанси майбутнього Агатангела на виживання, бо забiгаючи наперед, скажу, що нервову систему вiн мав не наймiцнiшу, та й за рештою фiзiологiчних показникiв поступався витривалостi своiх пiдвальних родичiв.

А про те, що вiн не належить до звичайних щурiв, свiдчило абсолютно все – вiд зовнiшнього вигляду до поведiнки. Колiр його хутра був яскраво-червоний, кiнчик хвоста – жовтий, а загривок нагадував веселку, здаеться, кожна волосина була пофарбована в iнший колiр. Можливо, саме ця кольорова феерiя, загалом бiльше життерадiсна, нiж загрозлива, примусила мене вiдмовитися вiд типовоi бабськоi реакцii i просто обережно покласти щурика на пiдлогу.

Вiн, здаеться, оцiнив мою толерантнiсть, легко видерся назад на стiл, дiстав з тарiлки надкушене вже яблуко i заходився його доiдати, час вiд часу пiдморгуючи менi лiвим оком.

– Ах ти ж погань! – вигукнула я, чомусь на думку не спало нiчого кращого, нiж ця поширена на телебаченнi дещо антикварна лайка, яку використовують для перекладу американських «факiв» та «шитiв», що iх героi цих фiльмiв вживають у схожих ситуацiях.

Я кинулася до телефону i на якийсь час застигла зi слухавкою в руках.

У складних життевих ситуацiях жiнки чомусь часто iнстинктивно звертаються по допомогу до чоловiкiв.

Навiть коли точно знають, що чоловiк не лише не вирiшить проблему, а й може ii загострити. У цьому е якась мила загадковiсть i алогiчнiсть. З усiх знайомих чоловiкiв удома виявився лише Теобальд, який сказав, що прийти зможе тiльки завтра, бо на сьогоднi у нього вже все розплановано. Його нiмецька натура не знае, що таке екстраординарна ситуацiя.