Сатирикон-XXI (збірник)

Саме цей роман викликав свого часу у критикiв найбiльше зауважень та нарiкань, оскiльки в ньому на сторiнках першого варiанта авторка з симпатiею вивела образ молодого зв’язкiвця-оунiвця Юрка. Згiдно з приватними переказами, сама Степанида Добромолець в роки вiйни вже доволi зрiлою жiнкою пережила бурхливий роман з юним нацiоналiстом, що й намагалась завуальовано (та, видно, все ж недостатньо завуальовано) увiчнити у своiй прозi. Перепрацьований другий варiант роману було подано до видавництва iз запiзненням, а свiт вiн побачив з iще бiльшим запiзненням, пiсля аж чотирьох внутрiшнiх рецензувань.

Двое з рецензентiв мали високi вченi ступенi, ну а двое iнших – високi вiйськовi звання. У доповненому, змiненому й перепрацьованому текстi Микола Музичук вже за кiлька днiв пiсля початку вiйни й приходу окупантiв на землю Ровенщини береться за органiзацiю партизанського загону «Месники» в лiсах навколо рiдного села. Галя з Васильком переховуються у сусiдньому селi, в далеких родичiв. Онисим, провiвши евакуацiю в райцентрi, переходить на нелегальне становище i прибувае в рiдне село, змiнивши зовнiшнiсть. Та все ж пiдступний пiп Герасим впiзнае колишнього односельчанина й негайно видае його фашистським прихвосням – оунiвцям i полiцаям. Незламний Онисим гине пiд тортурами, так i не виказавши мiсцезнаходження партизанського загону «Месники». За це партизани вночi здiйснюють зухвалий налiт на село, карають попа i його пiдспiвувачiв, а потiм продовжують свою збройну боротьбу, пускаючи пiд укiс гiтлерiвськi ешелони на вiдтинках залiзницi Ровно – Сарни та Ровно – Кiверцi. Загiн Миколи Музичука мiцнiшае i розростаеться. Мiсцевi фашистськi прихвоснi – оунiвцi й полiцаi – покриваються холодним потом, почувши саму тiльки його назву – «Месники». Та коли одного разу командир загону поночi пробираеться в сусiдне село, щоб там побачитися з дружиною Галею i сином Васильком, вiн потрапляе в засаду, пiдлаштовану оунiвцями та полiцаями з iнiцiативи того самого, згадуваного вище молодого нацiоналiста Юрка, який був з такою симпатiею зображений авторкою у першiй редакцii роману. У другiй редакцii Юрко, хоча вiн i бiдняцький син, спiвае в церковному хорi, де й потрапляе пiд згубний вплив отця Герасима.

Пiднявшись на другий поверх, Шлойма з супроводжуючими iшли таким самим коридором, застеленим лiнолеумом, тiльки замiсть табличок з назвами кабiнетiв тут на дверях були номери: 2, 4, 6, 8 i далi згiдно з рядом парних чисел.