Загальний аналіз (збірник)

Загальний аналiз (збiрник)

Олександр В. Ірванець

Оповiдання i повiсть, що складають нову збiрку «Загальний аналiз», написанi протягом останнього десятилiття. Цвинтар, примiська електричка, пiдземелля Киiвського метрополiтену, кручi над Днiпром – ось декорацii, у яких вiдбуваеться дiя.

Велетенська ящiрка Очамимря, що залюбки ковтае людей, львiвський нiчний сторож у музеi, до колекцii якого потрапила Украiнська Ідея, медсестри та санiтари психоневрологiчного вiддiлення лiкарнi, якi мають безмежну владу над хворими, – це персонажi творiв О.

Ірванця, що фантасмагорично вiддзеркалюють наш з вами реальний свiт.

Олександр Ірванець

Загальний аналiз (збiрник)

День Перемоги

Усiм великим перемогам

i iхнiм переможцям присвячую

    Автор

* * *

Була п'ятниця, восьме травня. Западав ясний, погожий вечiр, свiжий i зоряний. Марко з Яном сидiли пiд парасольками вуличного кафе, допиваючи вже по третiй гальбi пива.

Вони заприятелювали порiвняно недавно – трохи понад рiк тому, на засiданнi лiтературноi студii при редакцii мiськоi молодiжноi газети.

Обое виявилися зволенниками поезii, тож i зараз, присьорбуючи пиво, вели ту саму нескiнченну розмову, яка тривала помiж ними вже понад рiк.

– Ну добре, украiнськоi лiтератури нема. Усi тi тичини-сосюри давно повимирали. Та й що вони писали!.. – запально-запитально колошкався Ян. – Друге дiло – росiйська лiтература. Особливо – Поезiя.

– Поезiя – це завжди iнша рiч. Чи «друге дiло», як ти ось щойно сказав, – Багатозначно пiдтакнув Марко й одним духом допив свое пиво.

Подивившись у порожню гальбу, вiн раптом народив пропозицiю: – Слухай, а як стосовно того, щоби полiрнути?

– Що полiрнути? – Ян, занурений у свою викривально-похвальну промову на честь поезii, не одразу вхопив змiну теми. – А, полiрнути? Чом би й нi?

У пожежнiй частинi, де Марко заробляв свiй хлiб насущний художником-оформлювачем, саме сьогоднi видали премiю за перший квартал.

Марко вже встиг купити в пенсiонера бiля вокзалу томик Теккерея в доброму станi, тому тепер вiн не почувався зобов'язаним доносити додому й усю решту грошей. Дружинi ж завжди можна сказати, що премiю зрiзали. Тож вiн помахом руки пiдкликав офiцiанта й рiшуче замовив пляшку портвейну.

Коли важка червона рiдина солодко й повiльно потекла стравоходами, Ян зробив було спробу повернутися до попередньоi теми.

– Але й у росiйськiй поезii все не так просто.