Комашина тарзанка

Бабця ще трохи постояла в роздумах, не певна, чи ii звичне «де ж то таке видiли?» цього разу не прозвучить надто буденно, а тодi вiддихалася i тремтливим вiд хвилювання голосом проказала:

– Ти, циганчук нещасний, то ти м’ясо красти?

Пiсля цього за столом запанувала мовчанка. А через кiлька мiсяцiв батьки Сарони виiхали жити до сусiднього мiстечка i залишили бабусi клiтки з крiликами, нутрiями i сушений любисток на стрiху. Любисток бабуся не чiпала, i вiн ще роками осипався пiд ноги, додаючи щось пряне у запах сушеного сiна, який панував на горищi.

Циганчуком батька Сарони дражнили у сирiтському притулку за смаглявий колiр шкiри i чорне кучеряве волосся. У цирку, до загибелi батькiв пiд час однiеi з вистав, коли iхнiй ризикований номер не вдався через чиюсь недбалiсть, батька Сарони нiколи не називали циганчуком. Це прiзвисько з’явилося у його життi разом iз сирiтством, дитбудинком i занадто рано втраченим дитинством. Коли у когось у дитбудинку щось пропадало, вiн завжди ставав першим пiдозрюваним.

Цигани ж, як вiдомо, крадуть. Ця нiчим не обгрунтована упередженiсть обурювала батька Сарони ще бiльше, нiж саме прiзвисько, хоча це обурення i не позбавило його самого звички говорити, як це робили всi довкола: «Вiн еврей, знаете», i робити пiсля цього багатозначну паузу, так нiби сказане вже само по собi багато що пояснювало.

Очi в батька були голубi i дуже великi, навiть коли вiн дратувався, його погляд залишався м’яким i добрим, принаймнi Саронi нiколи не було страшно, коли мати лякала iх тим, що батько приiде i покарае за якiсь пустощi.

Саронi було вiсiм рокiв, коли у неi народилася молодша сестра. Того року батько вперше поiхав на заробiтки i дуже хвилювався, як мати дасть собi раду з двома дiтьми. У зв’язку з вiзовими та iншими побутовими складнощами повернутися додому йому вдалося аж через пiвроку. Заробленi грошi швидко закiнчилися, довелося iхати знову. Тепер батько повернувся вже через кiлька мiсяцiв, коли мати по телефону сказала, що знову вагiтна.

Вiн намагався переконати ii позбутися дитини, але мати вiдмовилася. Пiсля сварки батько поiхав назад i не приiхав навiть тодi, як матерi час було народжувати. Поки мати була у пологовому будинку, Сарона залишалася за старшу. Батько приiхав аж через рiк, коли Рахiль вже ходила, а Лiя повзала. Стосунки з мамою протягом перших днiв були напруженими, але обидвi дiвчинки виглядали так зворушливо, що батько не витримав i пробачив матерi.