Комашина тарзанка

Вона не вiдразу здогадалася, з якого саме м’яса приготовано печеню, тому пообiдати вдалося спокiйно. Всi розслабилися, випили зайвого, i дiдусь почав розповiдати про те, як рiзали свиню у Монiки, нiмецькоi господинi, в якоi вiн працював пiд час вiйни, пiсля того як утiк iз концтабору i якимось дивом здобув собi фальшивi документи. Монiка була доброю жiнкою, i дiдусь часто згадував про те, «який у нiмця був порядок», i про те, що один брат Монiки був «шльонзаком» i пiшов у партизани, а другий служив у СС.

Одного разу вони зустрiлися, i есесiвець врятував усiх партизанiв, яких мав знищити, а потiм зняв форму, i вони разом iз братом втекли кудись на захiд, а пiсля вiйни вiдкрили в Канадi якусь фiрму.

– Бачиш, якi вони – нiмаки, – завжди говорив дiд, коли доходив до цього епiзоду iсторii про Монiку. – Нашi би брат зарiзав брата, i всьо. Чи раз таке видiли. А тi не, повтiкали, i живi-здоровi. Того в нiмця тре було навчитисi.

І я сi навчив.

– Ти би сi навчив менше горiвки пити i язиком талапати, – зазвичай доповнювала його в цьому мiсцi бабця.

Їхнi реплiки були незмiнними i заздалегiдь усталеними, як i меню святкового столу.

– Цить, жiнко! – мав гримнути кулаком по столi дiд пiсля бабусиноi реплiки i продовжити: – Жiнка, знаете, то е ноль. А тiко чоловiк – то фаза. А коли фаза сi стикае з нульом, знаете, шо бувае? Не знаете! А я знаю. Бо свiту видiв.

І коли дiдусь вимовляв цю фразу, це означало, що вiн уже досяг ступеня сп’янiння, на якому марно з ним дискутувати. Але цього разу, можливо, через непередбаченi змiни у меню, бабуся вiдволiклася i в момент, коли дiд уже приготувався гепати кулаком по столi, раптом щось запiдозрила, вихопилася з-за столу i кинулася до лiтньоi кухнi, в якiй зберiгалося м’ясо на вудженину. Поки бабця марно намагалася знайти полядвицю, а потiм з перекошеним вiд обурення обличчям поверталася в кiмнату, де застигла на порозi, пiдшукуючи достатньо вагоме слово, дiд сидiв iз пiднятою рукою, не знаючи, до чого йому тепер нав’язати традицiйне моралiте своеi iсторii.

Застиглi пiд впливом несподiваних i незвичних суперечливих емоцiй, бабуся з дiдом нагадували якусь скульптурну групу або фрагмент авангардовоi вистави, одним iз елементiв якоi е використання сповiльненоi дii персонажiв.