Комашина тарзанка

Сестри Сарони вже квапливо збирали ожину, жменями запихаючи до рота солодкi ягоди, чорний сiк з яких випорскував з-помiж пальцiв i густими смугами стiкав аж до лiктiв i по шиi, а вона все нiяк не могла отямитися вiд раптовоi i незвичноi гостроти переживання моменту, усвiдомлення своеi присутностi тут i зараз, яке не мае нiчого спiльного нi з тим, що вiдбувалося досi, нi з тим, що станеться далi. І це вiдчуття замкнутостi у межах митi, яка швидко i невпинно минае, заважало рухатися, примусило занiмiти i поволi вбирати в себе найдрiбнiшi деталi всього, що вдавалося зафiксувати, щоб потiм перетворити цей епiзод на один iз найбiльш яскравих дитячих спогадiв.

Вона боялася порушити цю випадкову i дуже тонку гармонiю вiдчуттiв i обережно дихала, нiби поряд iз метеликом, готовим знятися i полетiти геть.

Поки вони наiдалися до оскоми, а потiм наповнювали ожиною кiлька вiдер на варення i наливку, дiд замислено дивився поперед себе i зосереджено курив. А потiм раптом показав рукою кудись у просвiток помiж кущами, звiдки сонце пробивалося косими променями, якi, здавалося, можна вхопити в долоню.

– Дивiться, туткайво, не, десь правiше, за тим он деревом, е правдивий центр Європи, – сказав дiд i посмiхнувся, задоволений собою, а потiм додав, нiби остаточний аргумент, який не потребував жодного додаткового пiдтвердження. – Наука доказала, – i випустив дим зi своеi саморобноi файки.

Робити файки дiда навчив друг-партизан у п’ятдесятих, коли вiн разом iз бiльшiстю односельчан переховувався у довколишнiх лiсах.

Друг був гуцулом i невдовзi загинув. На згадку в дiда залишилася файка, зроблена другом, але ту файку вiн курив рiдко i зберiгав у сервантi, i це була едина дiдова рiч у цьому царствi найцiннiших, на думку бабцi, речей – келишкiв до горiлки, горняток вiд кiлькох недобитих сервiзiв i святкових тарiлок iз квiточками, обведеними блискучими лiнiями, схожими на люрексовi стрiчки.

Дiти тодi ще були занадто малi для розмов про центр Європи, i Сарона згадала це лише кiлька рокiв тому, коли бачила документальний фiльм, у якому журналiсти об’iхали понад тридцять таких центрiв у рiзних краiнах Схiдноi Європи i всюди якийсь упевнений у торжествi науки дiд показував вирiзку з районноi газети, де все було написано.

А кiлька старожилiв у тлi переконано кивали головами, мовляв, так, так, все правильно, ми пiдтверджуемо – центр Європи, вiн тут, у нас, единий i непорушний, якi можуть бути сумнiви?

Мама Сарони виховала чотирьох дiтей.