Загальний аналіз (збірник)

Федора Івановича похилило, шарпнуло, хитнуло лiворуч-праворуч – i за вiкном, пульсуючи, ривками поповз перон iз нечисленними невдахами, яким не пощастило ввiпхатись до вагонiв. Проте це могли бути й пасажири, що чекали на зустрiчну електричку кудись до Тетерева чи, скажiмо, до Коростеня.

Електричка почала набирати швидкiсть. Лiворуч, за кварталом приватних будинкiв, майнув господарчий двiр будинку творчостi з прив’язаним там псом Бур’яном чи, може, Бураном, як його кликали росiйськомовнi дiти киiвських лiтераторiв, пхаючи тваринi до пащi недоiденi бутерброди з ковбасою.

«добре, що цей будинок творчостi, цей притулок, прихисток для всiх нас, хто служить народовi своiм словом… Можна приiхати, усамiтнитись, вирватися з тiеi щоденноi марудноi суети. Спокiйно попрацювати, а якщо захочеться, то й поспiлкуватись iз духовно близькими собi. Хоча iх насправдi так мало… Також i столиця пiд боком, що теж важливо. Лiтфондiвська полiклiнiка, медичне обслуговування. А що, хiба ж ми не заслужили? Силу свою та здоров’я витрачаемо не на абищо, кладемо iх на вiвтар розбудови рiдноi держави. То й нам за це мае бути хоча б якась вiддяка. Хiба нi? Запевне, що так…»

Потяг заклав поворот, прогуркотiв мостом над рiчкою (хтось iз ерудованих знайомих розповiдав Федоровi Івановичу, нiби цей мiст виникае в кадрах якогось фiльму довженка) i заглибився в лiсову гущавiнь. «Наступна станцiя – Бiличi!» – iз запiзненням пролунала хрипка iнформацiя з-пiд стелi.

«Онде бач як мiцнiша украiнське в Украiнi, – Вдоволено ковзнула думка внутрiшнiм куполом черепа. – Бо ж iще наприкiнцi сiмдесятих, коли ти молодим поетом приiздив сюди на творчi семiнари, тодi навiть у iдальнi будинку творчостi офiцiантки – ну, хiба крiм Валентини Іванiвни й старенькоi Люби з полiсся – усi говорили до тебе росiйською. Чи, точнiш, навiть не росiйською, а тим осоружним суржиком: «Ви на перве борщик будете кушать iлi супчик гороховий?» Бр-р-р, аж бридко згадати! Але тепер, за цi роки незалежностi, ситуацiя таки змiнилася, кардинально змiнилася! І не можна заперечити, що значну, величезну роль у боротьбi за цi змiни вiдiграли письменники! Ну, не всi, звичайно, але та краща, вiчно бунтiвна частина лiтературного середовища, до якоi ти маеш честь зарахувати й себе.

Трохи зухвало звучить? Та нi, чому ж зухвало? правда завжди залишаеться правдою.