Лемберг. В’язниця душ

Надiя на швидке розкриття справи розсiялась, мов дим, i комiсар попрямував назад на двiрцеву площу, де все ще стояв фiакр, на якому вiн приiхав.

– Готель «Три корони», – сказав пасажир, сiдаючи на тверду лавку.

Повернувшись до готелю, комiсар, не кажучи анi слова, минув рецепцiю i подався нагору в номер, де проживав Тепфер. Слiдом за ним кинувся портье.

Опинившись у номерi, комiсар хвилину роздивлявся. Там не прибирали, як вiн i просив, але жодних речей Тепфера не залишилось.

– Ви бачили, як цей чоловiк виходив з готелю? – запитав Вiстович.

– Здаеться, так, – невпевнено вiдповiв той, – о шостiй вiн спустився до рецепцii i вiддав ключ.

– Як вiн виглядав?

– Високий, у довгому плащi i капелюсi. В руках валiза…

Як не мучився портье, але бiльше нiчого з портрета Тепфера не згадав.

– Вiн поцiкавився, чи йому замовили квиток на потяг? – знову запитав комiсар.

Портье заперечливо хитнув головою.

– Вiн не сказав нiчого, крiм «Auf Wiedersehen».

Вiстович поволi перетнув покоi i пiдiйшов до вiкна. Воно було щiльно зачинене, а крiзь продовгуватi слiди дощових крапель проглядався костел езуiтiв, за ним площа Св. Духа i Вiденська кав’ярня. Покоi з таким краевидом, вочевидь, коштували недешево. Комiсар ще раз оглянув кiмнату. Цього разу вiн зупинив погляд на замкненiй шафi.

– Де ключ? – запитав вiн у портье, вказавши на маленьку замкову шпарину.

Той знизав плечима.

– Мабуть, пан Тепфер помилково забрав його з собою.

Таке бувае, – вiдповiв чоловiк.

– І що ви робите в таких випадках?

Портье дiстав iз кишенi швейцарський ножик i, ставши перед шпариною на колiна, трохи повозився з замком. За кiлька хвилин шафу було вiдчинено. Портье першим заглянув досередини i раптом несамовито заволав:

– Матiнко Божа! Там чиесь тiло!..

Вiстович вiдштовхнув його i зазирнув туди сам. У шафi справдi лежав чоловiк з пiдiбганими колiнами i нагнутою вниз головою.

Тiльки так вiн мiг умiститися у такому малому просторi. Комiсар найперше потягнувся до його зап’ястя i спробував намацати пульс. Чоловiк у шафi не був мерцем…

– Виклич лiкаря! – наказав комiсар переляканому портье.

Вiстович зняв плащ i спробував дiстати непритомне тiло з шафи. За декiлька спроб йому це вдалося. Вiн лишив чоловiка на пiдлозi, а сам вiдiйшов убiк, щоб вiддихатись. За хвилину в кiмнату проник ад’юнкт Самковський.