Людвисар. Ігри вельмож

Людвисар. Ігри вельмож

Богдан Вiкторович Коломiйчук

Дiя роману вiдбуваеться у другiй половинi XVI сторiччя у Львовi. На прохання бургомiстра Якуба Шольца мiсцевий лiкар Домiнiк Гепнер влаштовуе… публiчний розтин людського тiла.

А уночi обурений епископ тягне бургомiстра на Личакiвський цвинтар, щоб вистежити того, хто розкопуе могили. Бо е пiдозра, що займаеться цим сам лiкар Гепнер… І це тiльки початок таемничоi, загадковоi та мiстичноi iсторii.

Богдан Коломiйчук

Людвисар. Ігри вельмож

Передмова

Пострiл Людвисара

Автор цього роману звернувся до мене ще кiлька рокiв тому, надiславши спочатку уривки з нього, а вiдтак i сам роман, прохаючи поради.

Час вiд часу менi хтось щось надсилае, але здебiльшого доводиться такi витвори збудженого i збентеженого духу читати по дiагоналi. Важко навiть збагнути, що думали цi люди, коли бралися писати, бо таке враження, що до них лiтератури не iснувало – хiба лише наскельнi малюнки.

Богдан повiдомив, що писав цей роман пiд моiм впливом i зокрема пiд впливом «Легенд Львова».

Я став читати i побачив, що мова тут ллеться легко й невимушено, оповiдь захоплюе i пiдкуповуе досить добрим знанням реалiй того часу.

Середньовiчний Львiв не раз ставав об'ектом опису в романах. На жаль, бiльшiсть цих романiв писалися надто серйозно i занудно. До кращих зразкiв можна вiднести «Око пророка» Володислава Лозинського та «Манускрипт з вулицi Руськоi» Романа Іваничука. Перший з них суто пригодницький з хвацько закрученим сюжетом, другий бiльше карнавальний i химерний.

Роман Богдана Коломiйчука увiбрав у себе i одне, й друге. Тут маемо цiкавий сюжет, колоритних персонажiв, багато з яких справжнi iсторичнi особи, гарну мову i чудове володiння дiалогом. Загалом у романi просто таки буяе стихiя життя. Чого вартуе дiяльнiсть Братства вiдьмоборцiв, якi полюють на вiдьом, потрапляючи в кумеднi ситуацii.

Роман «Людвисар» мiцно вмонтований у другу половину XVI сторiччя, авантюрний сюжет захоплюе i не вiдпускае.

Причому вiд самого початку. Адже роман i починаеться з того, що на прохання бургомiстра Якуба Шольца мiсцевий лiкар Домiнiк Гепнер влаштовуе публiчний розтин людського тiла.

А вночi обурений епископ тягне Шольца на Личакiвський цвинтар, щоб вистежити того, хто розкопуе могили. Бо е пiдозра, що займаеться цим сам лiкар. І на цьому ставимо крапку, бо якщо ви з цього моменту не завелися з пiвоберта, то марна справа.