Цікаво про фінанси

Тобi може здатися, що свiт стане справедливiшим, якщо виправити людей, примусити iх до того, але ж це зазiхання на iхню свободу.

Меркантилiзм

У чому секрети економiчного успiху краiни? Звернiться з цим запитанням до громадянина на вулицi, i досить часто почуете у вiдповiдь, що важливо експортувати (продавати за кордон) якомога бiльше, а iмпортувати (купувати з-за кордону) – якомога менше. Бачення позитивного сальдо торгiвлi як джерела багатства краiни – стара iдея. Часто вона грунтуеться на побутовому розумiннi економiки – сприйняттi грошей як основноi мети.

Купити дешевше, продати дорожче i накопичити багато грошей. Історично ця iдея називаеться меркантилiзмом («mercari» – торгувати). Меркантилiстовi Китай видаеться найуспiшнiшою краiною, що торгуе з усiм свiтом.

Звiдки беруться невiрнi економiчнi iдеi? З досвiду. Типова помилка, яку латиною називають post hoc, коли ми бачимо закономiрнiсть в послiдовностi подiй. Але «пiсля цього» – ще не означае «внаслiдок цього». Так i меркантилiзм грунтувався на досвiдi краiн, якi активно торгували з колонiями.

Краiни ставали успiшними, але iншi чинники не бралися до уваги, панував один варiант: вони розбагатiли через активну торгiвлю, бо продавали набагато бiльше, нiж купували.

Але в сьогоднiшньому економiчному свiтi успiшнi краiни не показують безумовно позитивного сальдо зовнiшньоi торгiвлi. Найчастiше вони можуть мати вiд’емне значення цього показника, але при цьому забезпечувати високий рiвень життя своiм громадянам.

Як таке можливо? Якi джерела високого рiвня життя? І про це ви дiзнаетеся в цiй книжцi.

Наразi повернiмося до меркантилiстiв. Французький мислитель Антуан Монкретьен увiв в ужиток сам термiн «меркантилiзм» i обгрунтував полiтику активного державного протекцiонiзму (захисту свого ринку вiд iноземних товарiв), що сприяе розвитку i захисту нацiонального виробника. Начебто це логiчно. Не дати iмпортним товарам витiсняти вiтчизнянi, активно просувати свiй товар, збiльшуючи таким чином зайнятiсть свого населення.

Здавалося б, саме так i треба розвиватися.

Однак критики меркантилiзму знову нагадують про обмеженi ресурси. Захищаючи власний ринок, ми залучаемо громадян в тi галузi, в яких наша краiна може бути далеко не найкращою. А це означае, що ми втрачаемо альтернативу – можливiсть цих громадян знайти себе в iншiй царинi. Ми не можемо посiдати провiдне становище в усiх сферах, у нас не вистачить для цього людей.