Психологія народів

Про полiтичнi та соцiальнi перевороти, виробленi цими принципами рiвностi, i про тi набагато важливiшi, якi iм судилося ще породити, маси анiтрохи не дбають, а полiтичне життя державних людей занадто коротке для того, щоб вони про це бiльше турбувалися. Втiм, верховний володар сучасностi – громадська думка, i було б абсолютно неможливо не слiдувати за ним.

Для оцiнки соцiальноi важливостi якоi-небудь iдеi немае бiльш вiрного мiрила, нiж та влада, яку вона мае над умами. Частка iстини або брехнi, яка в нiй е, може являти iнтерес тiльки з фiлософськоi точки зору.

Коли справжня або помилкова iдея перейшла у мас в почуття, то повиннi поступово проявлятися всi наслiдки, якi з неi випливають.

Отже, за допомогою освiти i установ потрiбно приступити до здiйснення сучасноi мрii про рiвнiсть. З iх допомогою ми намагаемося, виправляючи несправедливi закони природи, вiдлити в одну форму мiзки негрiв з Мартiнiки, Гваделупи i Сенегалу, мiзки арабiв з Алжиру i, нарештi, мiзки азiатiв. Звичайно, це – абсолютно нездiйсненна химера, але хiба не постiйна гонитва за химерами становила досi головне заняття людства? Сучасна людина не може ухилитися вiд закону, якому пiдпорядковувалися його предки.

Я в iншому мiсцi показав плачевнi результати, яких досягли европейським вихованням i установами серед нижчих народiв. Так само я виклав результати сучасноi освiти жiнок i не маю намiру тут повертатися до старого. Питання, якi нам належить вивчити в цiй роботi, матимуть бiльш загальний характер.

Залишаючи осторонь подробицi або звертаючись до них лише тому, що вони виявляться необхiдними для доведення викладених принципiв, я дослiджую утворення i душевний лад iсторичних рас, тобто штучних рас, утворених в iсторичнi часи випадковостями завоювань, iммiграцiй i полiтичних змiн, i постараюся довести, що з цього душевного ладу випливае iх iсторiя.

Я встановлю ступiнь мiцностi i мiнливостi характерiв рас i спробую також дiзнатися, чи прямують iндивiдууми i народи до рiвностi або, навпаки, прагнуть якомога бiльше вiдрiзнятися один вiд одного. Довiвши, що елементи, з яких утворюеться цивiлiзацiя (мистецтво, установи, вiрування), складають безпосереднi продукти расовоi душi i тому не можуть переходити вiд одного народу до iншого, я визначу тi непереборнi сили, вiд дii яких цивiлiзацii починають меркнути i потiм згасають. Ось питання, якi менi вже доводилося не раз обговорювати в моiх працях про цивiлiзацii Сходу. На цей маленький том слiд дивитися лише як на короткий iх синтез.