Божевільна історія емансипації однієї Стейсі Адлер

Пробудження рано-вранцi було не найприемнiшим, особливо пiсля такоi ночi. Єдиним порятунком для Стейсi став бiлий порошок, що вже був розсипаний на столi. «О-о-оу, дорогий чекав мене.», подумала вона, i знайшовши кредитку зробила кокаiнову дорiжку, i засмоктала носом ii в себе, шлiфанула все це горiлкою прямо з пляшки, i новi сили наповнили дiвчину. Бляха, де ж вiн, тiльки зараз вона не змогла знайти свiй айфон.

– Пиздець, – зiтхнула вона, зрозумiвши, що смартфон залишився в накидцi, яка, своею чергою, залишилася в колишнього.

Стейсi взяла з собою почату пляшку горiлки, i так швидко побiгла сходами на перший поверх, що збила чоловiка на сходах.

– Дивись, куди преш стерво! – пiсля цих слiв чоловiка дiвчина завмерла спиною до нього. – Що встала, думаеш, узяла горiлку i все можна бухати пiшла? – як тiльки хлопець пiдiйшов до неi впритул, жiнка повернулася обличчям. – Я не знав, вибачте менi! – вiн дiзнався, хто перед ним. А дiвчина без емоцiйно пiдняла пляшку горiлки i з усiеi сили вдарила незнайомця по головi.

– Вибачення приймаються, – спокiйно вiдповiла вона i пiшла далi. «Вау!» бiля самих дверей на вулицю була, найiмовiрнiше бита яка не мала власника, але миттю знайшла господиню.

Блукаючи вулицею, Стейсi натрапила на натовп дiтей, що оточили ii, всi вони дивилися на дiвчину, адже виглядала вона дуже яскраво: чорний топ, яскравi штани з купою ременiв, що звисали з бокiв, рожевi кеди, волосся, що переливаеться рiзними квiтами, татуювання, ще i бита, яку Стейсi круто несла на плечi.

– Дiти вiдiйдiть! – до натовпу пiдiйшла жiнка, мабуть мама дитини з групи. – Це вона.

– Хто? – спитав хлопець iз натовпу.

– Вона схожа на героiню кiна! – вигукнула дiвчинка, яка спробувала доторкнутися до ноги дiвчини. Але Стейсi гарним оборотом взяла биту з плеча, i з зусиллям тицьнула нею в грудну клiтку дiвчинки, завдаючи бiль i вiдштовхуючи дитину вiд себе, поки дiвчинка не впала на асфальт у сльозах.

– Може ти i пiд машонкою Томаса, але це переходить усi межi! Якщо ти зараз же, не вибачишся у моеi дочки, я телефоную 911.

– Вибачаюсь, – Стейсi хитро посмiхнулася, – за те, що вдарила вас! – Адлер змахнула битою, i завдала удару по лiвiй нозi жiнки, вiд чого та з болючим криком упала на бiк, тримаючись за колiно.