Божевільна історія емансипації однієї Стейсі Адлер

 – Ми вже два днi без сексу! – Стейсi пiдiйшла до вiкна, щоб подивитись на зiрки в небi.

– Поглянь на небо, – вона вказала на сузiр’я, – Велика Ведмедиця, дуже гарна, бачиш, зiрочка на кiнцi блимае?

– Угу, – невдоволено вiдповiв Томас.

– Це означае, що у Великоi Ведмедицi тiчка, – усмiхнулася Стейсi.

– Та блядь, ти заiбала! Сьогоднi мiсячнi, що сука завтра буде? Профiлактика? – дiвчина пiдiйшла до лiжка, на якому були ii речi, одяглась i пiшла до дверей.

– Ти що твориш? Зовсiм в сосну в’iбалася?

– Тобi не в’iбала, – вiн рiзко схопив дiвчину за руку, i притиснув до себе, – пусти мене! Я тобi тiльки тiло? Дiрка для твого члена? Вiдпусти мене! – у поривi злостi Стейсi вдарила колiном чоловiка по яйцях.

– СУКА-А-А-А!!!

– Іди на хуй, iбанафт, – Томаса це не вразило, i вiн тримаючись однiею рукою за мiсце удару, плюнув в обличчя своеi подруги, i стягнув з неi накидку. – Я зараз тобi покажу! Ти що бiсишся, бо я жiнка? Тому що тебе несподiвано перемiг хтось iз вагiною? Якщо в тебе е пенiс, це ще не означае, що тебе боятимуться.

Навпаки, може ти й самець, але якщо ти ще хоч раз гавкнеш, торкнешся, чи плюнеш менi в обличчя, я схоплю тебе за причиндали i видеру iх з м’ясом. Зрозумiв? Я жiнка, а не дiрка! – розвернувшись, вона пiшла, залишаючись тiльки в облягаючих легiнсах i чорному лiфчику.

– Ну да я психанула, але не шкодую про таке рiшення. Менi набридло бути просто секс-iграшкою для нього. Я йому покажу, що мене треба поважати, що маю свою думку!

Пробираючись через нiчнi вулицi Детройта, дiвчина була у сльозах.

Вона порвала з хлопцем, якого кохала. Ось тiльки ii вбрання привертае зайву увагу з боку перехожих. Але як тiльки, «нiчний метелик» пiдходив ближче, всi одразу вибачалися, розумiючи, хто перед ними.

На порозi будинку, де Стейсi винаймала квартиру, ii зустрiв добродушний господар.

– Мiс Адлер, все гаразд?

– Пиздець як гаразд, – вона обiйняла чоловiка рокiв сорока, – я порвала з цим йобаним виродком, йому потрiбна була тiльки моя… – господар перебив дiвчину.

– Не треба, скажiть культурно.

– Вiн бачив у менi тiльки вагiну на нiжках, – зiтхнула Стейсi, – хочу свiй улюблений бургер.

– Я принесу у вашу квартиру, тiльки вдягнiть бодай футболку, не треба в лiфчику ходити.

– Це мiстер Седлер, вiн дав менi квартиру, про яку навiть не знае мудила. Седлер единий, кому я можу довiряти.

Покуштувавши бургер, дiвчина заснула прямо на диванi.