Економіка XXI: країни, підприємства, людини

Інтуiцiя i природа часто мiстять дивовижнi вбудованi оптимуми.

А ось в економiцi люди часто схильнi припускатися помилок. Бувае, вони бачать найкоротшу вiдстань мiж А i В, обирають, здавалося б, той самий оптимум, але вiн виявляеться дуже далеким вiд справжнього рiшення. Роблячи це весь час, краiна починае вiдставати – спочатку на роки, потiм на десятилiття, iнодi ризикуючи застрягти i в минулому столiттi.

Невеликi вiдмiнностi i переваги обумовлюють абсолютно рiзнi результати.

Уявiмо собi, що е двi краiни, якi перебувають приблизно на одному рiвнi розвитку i забезпечують схожий рiвень добробуту своiх громадян. Завдяки бiльш ефективнiй органiзацii економiка однiеi краiни зростае на 3 % на рiк, а iншоi – на 2 %. Здавалося б, рiзниця в 1 % мiнiмальна i не так уже й багато важить. Але iсторiя оперуе довгими перiодами. Як сильно вiдстане краiна з бiльш низькими темпами зростання, скажiмо, через сто рокiв?

Перша краiна виросте за сто рокiв як (1 + 3 %)

= в 19,2 раза.

Друга краiна: (1 + 2 %)

, або в 7,2 раза. Розрахунки вказують, що друга краiна вiдстане в 2,65 раза. Це як рiзниця мiж Нiмеччиною i Болгарiею, наприклад.

Невеликi вiдхилення вiд оптимального шляху накопичуються у виглядi втрат i врештi-решт призводять до глобального вiдставання.

Найбiльш очевидний прямий шлях, на жаль, часто бувае дуже далеким вiд оптимуму. Не варто сприймати економiку надто тривiально, вона мае своi неочевидностi й парадокси.

Багато з них вiдкриються для вас у цiй книзi.

Маркс i привид комунiзму, що бродить по Європi

Ідеi Адама Смiта передбачили буржуазнi революцii, що дали величезний поштовх розвитку продуктивних сил. Змiна суспiльних вiдносин, в яких найбiльш активнi i дiяльнi особистостi користувалися перевагами промисловоi революцii, дала величезний поштовх як економiчному розвитку, так i глобальнiй несправедливостi.

Власники капiталу цiлком i повнiстю використовували переваги й можливостi, що вiдкривалися перед ними. Але при значному економiчному зростаннi з’явилася вкрай велика вiдмiннiсть в добробутi i рiвнi життя.

Несправедливiсть. Про неi Адам Смiт не особливо замислювався, вiн говорив про сумарне зростання добробуту. У той самий час тотальна нерiвнiсть представляла собою величезну проблему, яка не могла не породити альтернативнi iдеi.