Економіка XXI: країни, підприємства, людини

Мало хто пiсля перегляду фiльму починае цiкавитись, а за що, власне, Джон Неш отримав найвищу нагороду – Нобелiвську премiю в галузi економiки.

Свiй генiальний математичний дар Неш звернув на теорiю iгор – спецiальний роздiл математики, що знаходить свое мiсце також i в описi поведiнки людей. У теорii iгор iснують так званi iгри з нульовою сумою та iгри з ненульовою сумою. Що це таке? Уявiть собi, що ви зiбралися з друзями в кiмнатi i граете в якусь гру на грошi. Скiльки б ви не грали, сума грошей, що знаходяться в кiмнатi, не збiльшиться i не зменшиться.

Сума всiх виграшiв одних людей буде дорiвнювати сумi всiх програшiв iнших людей. Подiбнi ситуацii зустрiчаються i в економiцi, наприклад, на ринках купiвлi-продажу валюти (Forex) або в бюджетнiй полiтицi держави, коли збiльшення бюджету вiд збору податкiв буде означати, що однi суб’екти втратили у виглядi додаткових податкiв стiльки ж, скiльки iншi придбали у виглядi витрат бюджету.

Але часто в економiцi зустрiчаються й iгри з ненульовою сумою.

Саме вони й зацiкавили Джона Неша. Розгляньмо подiбну гру на прикладi.

У данiй таблицi описана «гра», ситуацiя, досить типова для нашого життя взагалi i для економiки зокрема. Уявiть собi, що вам потрiбно повнiстю довiритися комусь (наприклад, це спiльна дiяльнiсть, що обiцяе потенцiйну вигоду). У разi недовiри кожен з нас прийде до посереднього результату (наприклад, отримае по однiй тисячi гривень), адже ми не об’еднали нашi зусилля. У разi спiльноi дiяльностi можна отримати десять тисяч гривень, при цьому кожен, скориставшись довiрою, може привласнити iх собi.

У разi ж чесноi гри до кiнця кожен отримае по п’ять тисяч гривень.

Подивiмося на цю ситуацiю з точки зору моделi «нехай кожен робить кращий вибiр для себе». Якими мають бути думки людини, що оцiнюе свiй вибiр?

Якщо вона може вчинити зi мною нечесно, то менi треба не довiряти iй, iнакше я залишуся нi з чим. Якщо ж вона довiрятиме менi, то менi знову-таки вигiднiше не довiряти iй, щоб забрати всю суму – 10 тисяч.

В обох випадках менi краще не довiряти. Так я i зроблю.

Адам Смiт стверджував, що, дiючи у власних iнтересах, iндивiд сприяе iнтересам суспiльства в цiлому. Джон Неш показуе, що iснуе маса прикладiв, коли це правило не спрацьовуе. Дiючи суто в своiх iнтересах, iндивiд втрачае вiдносно своiх потенцiйних можливостей.

Така iррацiональна категорiя, як довiра, виявляеться вельми впливовою в частинi потенцiйного досягнення результату.