Економіка XXI: країни, підприємства, людини

Вгадаете, як впаде монета, – отримаете вiдразу 2 гривнi, не вгадаете – залишитеся при своiх 3-х. Можете взагалi вiдмовитися вiд гри, тодi отримаете одну гривню до своiх трьох. Будете грати?

Другий варiант наступний. У вас е 5 гривень. Ви мусите вiддати одну. І знову хтось пропонуе вам «орел – решка». Тепер при вгадуваннi збережете своi 5 гривень, при невгадуваннi вiддасте 2 гривнi. Якщо вiдмовитеся грати, вiддасте одну i будете з чотирма.

Вiдсоток людей, що погоджуються зiграти, в першому випадку набагато вищий, нiж у другому.

Проаналiзуймо, як мае приймати рiшення рацiонально мислячий суб’ект.

Розписавши всi варiанти вибору, ми зрозумiемо, що це не двi рiзнi iгри, а насправдi одна. Це говорить про те, що здатнiсть оцiнювати результати людиною значно переоцiнена. В iншому випадку вiдсоток вибору «грати / не грати» не залежав би вiд формулювання. Чому ж вiдсоток згодних грати при другому формулюваннi значно нижчий? Це ефект страху втрат. Людина вкрай болiсно ставиться до поразок i втрат.

Переформулюйте для неi умови, щоб вони сприймалися не як втрата, а як базовий нормальний результат, i ii поведiнка змiниться. Слова i формулювання важливi. Пам’ятаете, як Кейнс говорив про зростання номiнальноi зарплати i про те, що зниження реальноi зарплати при зростаннi номiнальноi сприймаеться не так болiсно? Тут iдеться про те саме.

Хочете, щоб людина боялася, – формулюйте як потенцiйну втрату. Хочете, щоб прагнула i була мотивована, – формулюйте як можливiсть.

Іншим психологiчним феноменом, який ми часто зустрiчаемо у своему життi, е закон малих чисел. Невелика кiлькiсть повторюваних успiхiв в тiй чи iншiй сферi, так само як повторюванi кiлька разiв поспiль невдачi, змушують нас виводити внутрiшне правило. Ми в нього щиро вiримо, хоча розумiемо, що невелика кiлькiсть випробувань не е пiдставою для виведення закономiрностi. Але мало хто, як Томас Едiсон, буде настiльки упертий – вiн створив електричну лампочку пiсля понад двох тисяч невдалих спроб.

Адже нам зазвичай вистачае трьох-чотирьох, чи не так?

Виводити економiчнi закономiрностi (для економiки «закономiрностi» – точнiше формулювання, нiж «закони») для настiльки залежного вiд подачi iнформацii суб’екта, як людина, непросто, правда ж?

Поведiнковий тренд, швидше за все, залишиться найпотужнiшим у XXI столiттi. Для його вивчення пiдтягуеться база з абсолютно рiзних галузей.