Економіка XXI: країни, підприємства, людини

Але весь комплекс методiв iдеально пiдходив лише даному конкретному суспiльству.

Кiлька фактiв про сьогоднiшню економiку Пiвденноi Кореi:

Чилi. Вiйськова диктатура та економiчна свобода

Економiчнi успiхи Чилi досi е предметом запеклих суперечок. Як би там не було, сьогоднi це одна з найбiльш успiшних краiн американського континенту з рiчним ВВП на душу населення за паритетом купiвельноi спроможностi в розмiрi понад 20 тисяч доларiв (в 2,5 раза вищий за аналогiчний показник в Украiнi 2014 року).

Але ось бiда, iсторiя економiчного пiдйому в Чилi зовсiм не безхмарна.

Генерал Августо Пiночет прийшов до влади шляхом вiйськового перевороту 1973 року. На той час спроби побудувати в цiй краiнi комунiзм призвели до ii зубожiння. Полiтичнi та вiйськовi дii диктатора можна розглядати як злочини проти людства. А ось в економiцi вiн не став довго мудрувати i запросив консультантiв неолiберального спрямування з Чиказькоi школи економiки (згадаймо Мiлтона Фрiдмана i монетаризм).

Краiну вiдкрили для iноземного капiталу i вiльного ринку, були запровадженi податкова i пенсiйна реформи.

Масштабна приватизацiя i скорочення витрат державного бюджету спочатку спричинили обвал неефективноi економiки. До кiнця 70-х рокiв економiка почала зростати, але високий рiвень безробiття зберiгався тут аж до середини вiсiмдесятих.

Молодi чилiйськi економiсти, якi здобули освiту в США, отримали повний карт-бланш на дii в галузi економiки.

Противники iхнiх перетворень i профспiлки отримували жорстку вiдсiч вiд вiйськових. Чилi стали перетворювати в економiчному планi на краiну лiберального спрямування.

«Чилi – краiна власникiв, а не пролетарiв», – заявляв Пiночет.

Економiчнi успiхи й розправа над полiтичними опонентами. Хотiлося б не згадувати iх разом, але в чилiйському варiантi все було саме так.

До кiнця вiсiмдесятих економiка набирала оберти, формувався середнiй клас, який вже не хотiв жити в лещатах диктаторських обмежень.

Напруга i протест зростали. У 1988 роцi чилiйцi вiдмовилися пiдтримати Пiночета на головному полiтичному посту краiни, дати йому ще вiсiм рокiв повноважень.

Новий уряд почав демократичнi перетворення, але в той самий час визнав i продовжив економiчний курс, зберiгши лiберальну модель розвитку. Демократи на Заходi зiтхнули з полегшенням – тепер лiберальна модель i демократiя опинилися поруч.