Основи економічних знань

Проте суспiльнi iнтереси на рiвнi окремого регiону, краiни, певного об’еднання держав, свiтовоi спiльноти вимагають, наприклад, здiйснення заходiв iз захисту довкiлля, з подолання наслiдкiв стихiйних лих. Для цього видiляються великi ресурси, що знижуе можливостi задоволення потреб окремих людей i суперечить iх економiчним iнтересам, хоча i спрямовано на створення громадських благ. При цьому наводяться данi, що на жителя краiни з дуже високим рiвнем задоволення потреб припадае в 30 разiв бiльше викидiв дiоксиду вуглецю, нiж у краiнi з низьким рiвнем задоволення потреб.

Це е однiею з причин виникнення сумнiвiв серед економiстiв у доцiльностi економiчного зростання для краiн, що досягли високого добробуту населення i передусiм для США. Як другий вагомий аргумент висуваеться твердження, що саме економiчне зростання не розв’яже проблему бiдностi, оскiльки вона е проблемою розподiлу, а не виробництва [5, с. 391 – 392]. Аргументи дуже переконливi на користь, можливо, не повноi вiдмови вiд економiчного зростання, але його обмеження з урахуванням обмеженостi багатьох природних ресурсiв (нафта, природний газ, питна вода, кориснi копалини) i необхiдностi пiклуватися про майбутнi поколiння людей.

Наприклад, Кiотський протокол був пiдписаний у м. Кiото (Японiя) у кiнцi 1997 р. на додаток до Рамковоi конвенцii ООН про змiну клiмату, а потiм ратифiкований бiльшiстю краiн свiту. У ньому краiни визначили для себе зобов’язання по обмеженню або скороченню викидiв на перiод з 1 сiчня 2008 р.

До кiнця 2009 р. протокол був ратифiкований 192 краiнами, на якi сумарно доводиться 63,7 % загальносвiтових викидiв. Але при цьому США не ратифiкували цей протокол, а Канада вийшла з нього, хоча на цi краiни припадае значна доля загальносвiтових викидiв парникових газiв.

На конференцii ООН зi змiни клiмату в 2011 р. була досягнута домовленiсть про продовження дii Кiотського протоколу до прийняття новоi угоди. Кiотський протокол став першою глобальною угодою про охорону довкiлля, яка грунтуеться на ринковому механiзмi мiжнародноi торгiвлi квотами на викиди парникових газiв [6].

Досягнутий рiвень задоволення економiчних потреб значною мiрою визначае добробут населення краiни.