Основи економічних знань

До речi, проблеми моральностi економiчноi дiяльностi людини, дотримання етичних принципiв i норм господарювання усiма суб’ектами економiчноi дiяльностi аналiзувалися й у середньовiччi, коли в умовах домiнування натурального феодального господарства починають формуватися зародки ринковоi економiки капiталiстичного типу (вiдбуваеться розвиток ремесла, торгiвлi, фiнансово-кредитних iнститутiв тощо), заснованоi на використаннi найманоi працi та орiентованоi на отримання доходу, прибутку в грошовiй формi.

Найбiльш повно погляди на цi процеси так званоi школи схоластiв вiдображенi у працях монаха-домiнiканця Фоми Аквiнського (1225/1226 – 1274), який аналiзував сутнiсть майнових вiдносин i, зокрема, принципи справедливого розподiлу майна, землi та природних багатств, змiст i характер працi, проблеми ii мотивацii та справедливоi винагороди, сутнiсть торгiвлi та торговельного прибутку, лихварства, банкiвськоi справи, принципи формування «справедливоi цiни» тощо [17; 7, с. 185 – 194].

Поступальний розвиток суспiльного подiлу працi, ускладнення структури та функцiй суспiльного виробництва, формування внутрiшнiх (у межах нацiональних держав) та зовнiшнiх (мiжнародних) ринкiв збуту створеноi продукцii не могли не викликати до життя необхiднiсть пiзнання закономiрностей, тенденцiй, перспектив i форм впливу цих змiн на шляхи та рiвень задоволення системи матерiальних, соцiальних потреб, що склалася у суспiльствi, отже, розвиток потреби щодо виокремлення iз системи загальнофiлософських знань економiчноi науки, яка уособлювалась насамперед в економiчнiй теорii.

Вже наприкiнцi XVІ – на початку XVІІ ст. формуеться перший власне економiчний напрямок у наукових дослiдженнях того часу – меркантилiзм (вiд iтал. mercante – торговець, купець). Зазначений вище промiжок часу в европейськiй насамперед iсторii економiчного розвитку пов’язаний iз активiзацiею процесу первiсного нагромадження капiталу, формуванням класу пiдприемцiв, буржуазii, який народжувався у процесi розпаду системи економiчних i соцiальних вiдносин феодального суспiльства, феодального технологiчного способу виробництва, заснованого на мотивацii голоду та позаекономiчного примусу, технологiях, якi не могли забезпечити масове виробництво товарноi продукцii, отже, й постiйне зростання прибутку власникiв господарств i мануфактур.