Основи економічних знань

Оскiльки ж отримання прибутку, збагачення пов’язувалося саме iз процесом реалiзацii створеноi продукцii, у суспiльнiй та економiчнiй науковiй думцi зазначеного перiоду домiнували дослiдження, пов’язанi iз визначенням та обгрунтуванням принципiв, законiв ефективноi торгiвлi (отже, вiдносин, що складалися у сферi обмiну, обiгу товарiв i грошей), ii впливу на зростання багатства держави, добробуту народу тощо.

Найбiльш вiдомими представниками цього напряму в економiчнiй науцi стали Т. Мен, А. де Монкрет’ен, В. Стаффорд.

Водночас стрiмкий розвиток ринкових вiдносин у XVІІ – XVІІІ ст., швидке зростання обсягiв грошового капiталу внаслiдок його нагромадження за рахунок розвитку торгiвлi, зокрема й мiжнародноi, в умовах зростання народонаселення, отже, й потреб у предметах масового споживання, факторiв виробництва тощо, значно вплинули на розвиток матерiального виробництва, технологiй, органiзацiйно-економiчних i соцiально-економiчних вiдносин i водночас суперечностей мiж власниками капiталу й найманими працiвниками з приводу справедливостi розподiлу результатiв iх спiльноi працi, умов та якостi життя.

Вiдтак проблеми мотивацii продуктивноi працi, узгодження iнтересiв основних соцiальних груп суспiльства у сферi виробництва, обмiну, розподiлу та споживання, ефективного використання сукупностi ресурсiв, необхiдних для створення продукту та отримання прибутку, конкуренцii, вибору та прийняття рiшень стають центральними в економiчних дослiдженнях, формуючи якiсно нову структуру предмета й методологii економiчноi науки.

Саме у XVІІ – XVІІІ ст. вiдбуваеться стрiмке формування фундаментальних засад класичноi економiчноi теорii та ii першоi суспiльноi предметно-iнституцiональноi форми – полiтичноi економii.

Назва новоi науки – полiтична економiя – закрiпилася у науковому середовищi завдяки вiдомiй працi одного з вище згаданих представникiв течii меркантилiзму Антуана де Монкрет’ена: «Трактат полiтичноi економii» (1615).