Основи економічних знань

methodos) у науковiй лiтературi визначаеться як спосiб пiзнання, дослiдження явищ природи та суспiльного життя, то методологiя – вчення про науковий метод пiзнання; сукупнiсть методiв, якi застосовуються у певнiй науцi, отже, вчення про «систему правил i процедур, якi е обов’язковими у дослiдженнях» [9, с. 28, 33]. Як пiдкреслюють автори навчального посiбника «Економiчнi дослiдження (методологiя, iнструментарiй, органiзацiя, апробацiя)» (2010), «у широкому трактуваннi методологiя наукового дослiдження – це спосiб побудови думки, певним чином упорядкована практична та теоретична дiяльнiсть суб’екта, а у вузькому – сукупнiсть принципiв, методiв, прийомiв, норм та процедур науково-пiзнавальноi дiяльностi, що застосовуеться в тiй чи iншiй спецiальнiй галузi знань (конкретна наукова методологiя)» [бiльш докладно див.

4, с. 10 – 12].

Автори цитованого посiбника наголошують також на необхiдностi чiтко розрiзняти методологiю загальну та методологiю конкретну. Зокрема, загальна методологiя науки включае фiлософську дiалектику, логiку та теорiю пiзнання i розвитку наукового знання в цiлому, незалежно вiд сфери, поля пiзнання[23 - До речi, надзвичайно важливе значення оволодiння такою загальною методологiею дослiджень у процесi пiзнання специфiчних проблем предмета будь-якоi конкретноi науки, зокрема й економiчноi теорii, глибоко уявляли вченi ще у перiод становлення диференцiйованоi системи економiчних наук.

Так, наприклад, видатний фiлософ Сергiй Булгаков у знаменитiй працi «Фiлософiя господарства» (1912) пiдкреслював, по-перше, iснування проблеми методологiчного догматизму в полiтичнiй економii того часу i, по-друге, визначав шлях звiльнення вiд такого догматизму: це «…зусилля фiлософського аналiзу. Потрiбно пiддати, – писав С. Булгаков, – сумнiву те, в чому не прийнято та непристойно навiть мати сумнiв» [15, с. 11].]. Конкретно-наукове методологiчне знання уявляе собою багаторiвневу систему обгрунтування найбiльш адекватних щодо теорii конкретноi науки методологiчних принципiв, прийомiв, форм, способiв, операцiй, умов i критерiiв його побудови.

Надзвичайна складнiсть сучасних економiчних i соцiальних систем визначае певну специфiку формування та використання iснуючоi сукупностi методiв щодо пiзнання внутрiшньоi сутностi цих систем, законiв iх функцiонування та розвитку, мотивацiйних чинникiв такого розвитку, як системи в цiлому, так i окремих ii елементiв, сфер, пiдсистем.