Різнобарвний менеджмент

І якщо вас грабуе червоний хулiган у темному пiдворiттi, не мае сенсу звертатися до нього iз синьою моралiзаторською проповiддю, вступати з ним у помаранчевi переговори або закликати до зеленоi загальноi любовi й поваги до гiдностi. Ще бiльш неадекватним виявиться фiолетовий захисний амулет. Адекватною буде червона реакцiя – утекти, якщо ви слабшi, або вступити в бiйку, якщо сильнiшi.

Звернiть увагу: червона реакцiя допускае два варiанти. Навiть тут у людини залишаеться вибiр, адже свобода волi е завжди.

У першому фiльмi серii «Мiцний горiшок» помаранчевий перемовник, твердо впевнений у своiй майстерностi досягати згоди, вирушив на зустрiч iз червоним бандитом, озброений дорогою авторучкою.

І через кiлька хвилин отримав кулю.

Отже, всi парадигми мислення присутнi у нашiй свiдомостi, нiби в кожному з нас живе наш синiй чоловiчок, червоний чоловiчок, помаранчевий чоловiчок та iншi. В кожний момент «працюе» хтось iз них. З цього випливае, що ваше «Я» не збiгаеться з жодним iз цих «чоловiчкiв», бо воно е чимось бiльшим, важливiшим.

Ваше «Я» е лiдером цiеi команди, це воно приймае рiшення, кому з «чоловiчкiв» на даний момент виступати на переднiй план. У певному розумiннi, це i можна назвати усвiдомленим життям.

Повторимо, що самi собою парадигми мислення не кращi i не гiршi одна за одну, а бiльше чи менше вiдповiдають умовам життя. Добрими або злими е лише вчинки людей.

Абстрактнi iдеi не бувають добрими або злими, так само, як i речi. От, наприклад, нiж. Ножем можна вiдрiзати шматок хлiба, аби нагодувати голодного.

Можна зробити хiрургiчну операцiю й урятувати людинi життя. А можна людину вбити. Добрими або злими е лише вчинки людей, але не речi та не абстрактнi iдеi.

Отже, у глибинах нашоi свiдомостi е усi засвоенi нами парадигми мислення. Ба бiльше, десь там е й наступнi, ще не засвоенi нами парадигми, з якими ми вперше зустрiлися («примiряли на себе») в якихось пiкових станах, осяяннях, прозрiннях, снах.

Як ми вже говорили, зазвичай одна з парадигм домiнуе, керуючи вчинками людини у бiльшостi випадкiв.

Звiсно ж, я не хочу сказати, що всi рiвнi розвитку заздалегiдь установленi – немае нiчого схожого на диск iз комп’ютерною грою, на якому вже е всi рiвнi аж до останнього. Нiхто не знае, скiльки парадигм мислення буде актуалiзовано, наприклад, через тисячу рокiв – адже з розвитком людства з’являються щораз новi: змiни в умовах життя закривають однi проблеми та породжують iншi, ранiше незнанi.