Я від Янiки

Хтось зi спiвробiтникiв Astrodata теж захворiв, я його тимчасово замiняла й зумiла переконати керiвника, що створювати домашнi iнтернет-сторiнки для компанiй – це майбутне. Зараз це, напевно, звучить смiшно, але насправдi в 1996 роцi мало в кого були взагалi домашнi сторiнки, i я намагалася переконувати великi туристичнi компанii й роздрiбних постачальникiв, що «за цим справдi майбутне».

«Навiщо? Адже в нас «Жовтi сторiнки» в товстих довiдниках. Ось ми в томi 3 на 655 сторiнцi», – було типовою вiдповiддю.

Крутий маркетинг.

До цього часу, звичайно, у мене вже була своя домашня сторiнка, я вмiла iх створювати, i швидко зрозумiла, що переконувати купити iнновацii нуднiше, нiж самiй писати код i створювати таку сторiнку. Врештi-решт, декiлька рокiв я пропрацювала в Olivetti програмiстом iнтернет-банкiв, що було реально круто – бо це означало поiздки до Італii, у маленьке мiстечко Івреа, у мiстечко спiвробiтникiв Olivetti, де було так нудно, що раз на рiк там змiнювали напрямок руху, щоб хоч якось оживити мiстечко хоча б на кiлька днiв.

Але для мене цi робочi поiздки, коли для нас свiт тiльки вiдкривався, були просто чудовими.

Тож, коли зараз запитують: «Як ти потрапила в IT?», я не знаю, що вiдповiдати. Просто так усе склалося. Хоча, коли писала книгу, я у мами навiть запитала, чи пам’ятае вона цi переломнi моменти.

«Це у будь-якому випадку сталося б, незалежно вiд окремих факторiв», – просто вiдповiла вона.

Спасибi, що в моiх батькiв не було свого бачення мого майбутнього, не було й амбiцiй, ким я обов’язково повинна стати.

Нi балериною, хоча з раннього дитинства я довго займалася художньою гiмнастикою й балетом, нi фiлологом, як мама. У них навiть якось на думку не спадало, що треба визначати мiй вибiр або долю.

Роздiл 5

Про Бога, ВНЗ i найдорожчий бренд у свiтi

Я вважаю, що освiта у сферi сучасних IT й iнновацiй в Украiнi, дiйсно, на сумному рiвнi. Так, з вищою математикою, звичайно, все вiдмiнно, але ступiнь iнновацiйностi та вiдповiдностi сучасним очiкуванням ринку, а також впровадження нових технологiй – не дуже.

Я навiть не порiвнюю зi Штатами, де крутi iнновацii часто з’являються в результатi спiвпрацi приватного сектора, держави й унiверситетiв.

«Нам би з десяток комп’ютерiв у комп’ютерний клас», – вiдповiв проректор одного з крутих вишiв, коли я запитувала його про те, як можу пiдтримати розвиток у сферi iнновацiй.

Це не смiшно, а сумно.