Три мушкетери

Писар стояв бiля нього, чекаючи.

Усю нiч Бонасье не склепив очей. Вiн не мiг заснути не тому, що йому було незатишно в тюремнiй камерi: його мучила страшна тривога за свою подальшу долю. Вiн до самого ранку так i просидiв на своему ослiнчику, здригаючись од найменшого звуку. І коли першi променi сонця зазирнули до камери, йому здалося, що й сонце забарвилося в жалобнi тони.

Почувши, як вiдсуваеться засув, вiн пiдскочив, немов ужалений. Вiн подумав, що по нього прийшли, щоб вiдвести на ешафот. Тому, коли замiсть очiкуваного ката на порозi з’явилися комiсар, який допитував його напередоднi, та писар, вiд радостi вiн мало не кинувся iм на шию.

– Ваша справа, мiй любий, дуже ускладнилася з учорашнього дня, – сказав комiсар. – І я раджу розповiсти все, що вам вiдомо. Тiльки щире каяття може врятувати вас вiд гнiву кардинала.

– Але я готовий усе розповiсти! – вигукнув Бонасье. – Принаймнi все, що я знаю. Прошу вас, запитуйте мене.

– Перше: де зараз ваша дружина?

– Я ж вам сказав: ii викрали.

– Припустiмо, так воно i е.

Але вчора пiсля п’ятоi години пополуднi вона втекла – i не без вашоi допомоги.

– Моя дружина втекла? – здивувався Бонасье. – Бiдолага! Але, добродiю, якщо вона втекла, то я тут нi при чому, присягаюся вам!

– Навiщо ви заходили вчора до вашого мешканця, пана д’Артаньяна, i про що ви так довго з ним говорили?

– Так, це правда, пане комiсар. Я визнаю, що це була моя помилка. Я й справдi заходив до пана д’Артаньяна.

– І яка була мета вашого вiзиту?

– Я просив його допомогти менi розшукати мою дружину.

Я вважав, що маю право вимагати, щоб ii повернули. Але, як менi здаеться, я помилився i дуже прошу вас пробачити менi.

– І якою була вiдповiдь пана д’Артаньяна?

– Пан д’Артаньян обiцяв допомогти менi. Але невдовзi я переконався, що вiн зрадив мене.

– Ви намагаетеся ввести суд в оману! Пан д’Артаньян уклав з вами таемну угоду, i, виконуючи умови цiеi угоди, вiн вигнав з вашого будинку полiцейських, якi арештували вашу дружину, i сховав ii вiд служителiв правосуддя.

– Пан д’Артаньян викрав мою дружину? Дурниця! Це неймовiрно!

– На щастя, пан д’Артаньян у наших руках, i вам влаштують з ним очну ставку.

– Ну що ж, слово честi, тим краще! – вигукнув пан Бонасье. – Я буду радий побачити хоч одне знайоме обличчя…

– Введiть пана д’Артаньяна! – наказав комiсар вартовим.

Вартовi ввели Атоса.

– Пане д’Артаньян, – мовив комiсар, звертаючись до Атоса, – розкажiть, що сталося мiж вами i ось цим паном.