Три мушкетери

Але, переконавшись, що листа нiде немае, вiн уже втрете так розлютився, що йому ледве не довелося знову скористатися вином i ароматичною олiею, бо, зважаючи на його нестримну запальнiсть i погрози вщент рознести усе в цьому заiздi, якщо не знайдуть листа, хазяiн озброiвся кiлком, його дружина – мiтлою, а слуги – тими самими палицями, що вже стали iм у пригодi ранiше.

– Лист, мiй рекомендацiйний лист! – вигукував д’Артаньян. – Вiддайте мого листа, хай вам трясця! Або я вас насаджу на рожен, як курiпок!

На нещастя – чи, скорiше, на щастя, – здiйснити свою погрозу юнак не мiг з однiеi простоi причини.

Його шпага, як ми вже казали, була зламана навпiл у тiй пам’ятнiй сутичцi в день його приiзду, про що вiн зовсiм забув. Отож, вихопивши ii, д’Артаньян побачив замiсть грiзноi зброi лише уламок дюймiв вiсiм або десять завдовжки, що його хазяiн пiдiбрав i дбайливо вклав у пiхви. А другу половину шпаги корчмар приховав, щоб зробити з неi шпигувальну голку.

Втiм, ця обставина навряд чи зупинила б нашого нестримного юнака, якби хазяiн, трохи помiркувавши, не визнав, що претензii його гостя цiлком справедливi.

– А й справдi, – сказав вiн, опускаючи свого iмпровiзованого кийка, – куди ж це запропастився ваш лист?

– Так, куди подiвся мiй лист? – закричав д’Артаньян. – Вiдразу ж попереджаю вас: цей лист до пана де Тревiля, i його треба будь-що знайти. А якщо вiн не знайдеться, то, запевняю вас, пан де Тревiль знайде спосiб його розшукати!

Ця погроза зовсiм перелякала хазяiна. Адже пiсля короля та кардинала пан де Тревiль був саме тiею людиною, чие iм’я, мабуть, найчастiше згадувалося серед вiйськових… та й серед городян теж.

Був ще, звичайно, отець Жозеф[13 - Отець Жозеф (1577–1638) – Жозеф дю Трамбле. Вiдомий як «отець Жозеф», або «сiрий кардинал». Був довiреною особою кардинала Рiшелье i, дарма що не посiдав нiякоi офiцiйноi посади, мав великий вплив i владу.], але його iм’я завжди вимовлялося пошепки: такий великий був жах, що його вселяв друг кардинала Рiшелье, вiдомий як «сiре преподобiе».

А тому, вiдкинувши кiлок убiк i наказавши дружинi те саме зробити з мiтлою, а слугам – з кийками, хазяiн перший подав приклад i взявся за пошуки пропажi.

– У цей лист, напевно, були вкладенi якiсь цiнностi? – спитав вiн пiсля кiлькох хвилин марних пошукiв.

– Ви ще запитуете! – вигукнув гасконець, який розраховував за допомогою цього листа прокласти собi шлях при дворi. – У ньому було все мое багатство.

– Банкiвськi чеки? – поцiкавився хазяiн.