Три мушкетери

Убив чи заколов – як вам бiльше подобаеться, добродiю.

– Я не знав цього, – уже примирливiше мовив пан де Тревiль. – Пан кардинал, як я бачу, трохи перебiльшив.

– Але ради бога, добродiю… – вiв далi Арамiс, помiтивши, що де Тревiль почав заспокоюватись, i маючи намiр звернутися до нього з проханням, – ради бога, не кажiть нiкому, що Атоса поранено! Вiн буде в розпачi, якщо король про це довiдаеться. А оскiльки рана дуже тяжка – лезо, проколовши плече, пройшло в груди, – можна побоюватися…

Цiеi митi край портьери пiднявся, i на порозi з’явився мушкетер: його обличчя було шляхетне й гарне, але смертельно блiде.

– Атос! – скрикнули обидва мушкетери.

– Атос! – повторив за ними i пан де Тревiль.

– Ви мене викликали, пане капiтан, – сказав Атос, звертаючись до Тревiля. Голос його лунав слабко, але зовсiм спокiйно. – Ви мене викликали, як повiдомили менi товаришi, i я поквапився прийти. До ваших послуг, добродiю!

І з цими словами мушкетер, бездоганно вдягнений i, як завжди, пiдiбраний, твердим кроком увiйшов до кабiнету.

Де Тревiль, до глибини душi схвильований таким проявом мужностi, кинувся до нього.

– Я саме казав цим добродiям, – сказав де Тревiль, – що забороняю моiм мушкетерам без потреби ризикувати життям. Король дорожить хоробрими людьми, а його величнiсть знае, що мушкетери – найхоробрiшi люди на землi. Вашу руку, Атосе!

І, не чекаючи, поки той вiдповiсть на цей прояв дружнiх почуттiв, де Тревiль схопив праву руку Атоса i мiцно стиснув ii, не помiчаючи, що Атос, попри свое самовладання, здригнувся вiд болю i ще дужче зблiд, хоч це й здавалося неможливим.

Вiдтодi, як увiйшов Атос, дверi до кабiнету залишалися напiввiдчиненi. Його прихiд викликав справжню бурю захоплення, оскiльки про його поранення, незважаючи на всi спроби зберегти це в таемницi, було всiм вiдомо. По останнiх словах капiтана в передпокоi почувся гомiн задоволення, i два чи три збуджених обличчя просунулося мiж портьерами.

Де Тревiль уже збирався зробити рiзке зауваження порушникам етикету, але раптом вiдчув, як Атос судорожно вчепився в його руку, i, перевiвши погляд на мушкетера, побачив, що той ось-ось знепритомнiе. Тiеi ж митi Атос, який напружував усi сили, щоб перебороти бiль, i все-таки подоланий ним, упав на пiдлогу як мертвий.

– Лiкаря! – закричав пан де Тревiль.