Три мушкетери

Побачивши д’Артаньяна, вiн пiдвiвся i ввiчливо зробив кiлька крокiв йому назустрiч. Той i собi пiдiйшов до супротивника, тримаючи капелюха в руцi так, що перо тяглося по землi.

– Добродiю, – сказав Атос, – я послав по двох моiх друзiв, якi будуть моiми секундантами, але вони ще не прийшли. Я здивований, що вони спiзнюються: це зовсiм не схоже на них.

– У мене секундантiв немае, – вiдповiв д’Артаньян. – Я тiльки вчора приiхав до Парижа i не встиг ще нi з ким познайомитись. Я знаю тiльки пана де Тревiля, котрому рекомендував мене мiй батько, який мае честь бути одним з його друзiв.

Атос на мить замислився.

– Ви знайомi тiльки з паном де Тревiлем? – спитав вiн.

– Так, добродiю, я знайомий тiльки з ним.

– Он воно як, – розмiрковував Атос, звертаючись чи то до себе, чи то до д’Артаньяна. – Але якщо я вас уб’ю, то на мене почеплять ярлик дiтовбивцi!

– Зовсiм нi, добродiю, – заперечив д’Артаньян, з гiднiстю вклоняючись. – Адже ви робите менi честь, оголюючи шпагу проти мене, незважаючи на рану, яка, безперечно, дошкуляе вам.

– І слiд зiзнатися, неабияк, слово честi. Ви завдали менi пекельного болю, мушу вам сказати. Але я триматиму шпагу в лiвiй руцi, як роблю це завжди в таких випадках. Проте не думайте, що цим я дам вам полегкiсть: я однаково вiльно володiю обома руками. Ба, в мене буде навiть перевага, бо лiвша дуже незручний супротивник, особливо для тих, хто не пiдготовлений до цього. Менi прикро, що я не попередив вас заздалегiдь про цю обставину.

– Добродiю, – сказав д’Артаньян i ще раз вклонився, – ви такi люб’язнi, що я вам безмежно вдячний за це.

– Я почуваюся трохи нiяково вiд ваших слiв, – сказав Атос з вишуканою чемнiстю. – Поговорiмо краще про щось iнше, якщо ви, звичайно, не проти… О, хай йому бiс, якого болю ви менi завдали! Плече так i горить!

– Якщо дозволите… – несмiливо почав д’Артаньян.

– Що саме, добродiю?

– У мене е чудодiйний бальзам для лiкування ран, що його дала менi моя мати, i я випробував його на собi.

– І що ж?

– Я певен, що не мине i трьох днiв, як цей бальзам зцiлить вас, а через три днi, коли ви одужаете, добродiю, я матиму за велику честь битися з вами.

Д’Артаньян вимовив цi слова з простотою, яка робила честь його чемностi i не давала найменшого приводу сумнiватися в його мужностi.

– Присягаюся Богом, добродiю, – вiдповiв Атос, – менi подобаеться ваша пропозицiя. Я не кажу, що приймаю ii, але вiд неi вiе шляхетнiстю справжнього дворянина.