Три мушкетери

І король Людовiк ХІІІ, прибравши гордовитоi пози, пiдкрутив вуса.

– Ваша величносте, – вiв далi де Тревiль, – як я вже казав, пан д’Артаньян – ще майже дитина i, не маючи честi бути мушкетером, вбраний був як звичайний городянин. Гвардiйцi пана кардинала, зваживши на його зовсiм юнi роки й особливо на те, що вiн не перебувае на службi в полку, запропонували йому забиратися геть, перш нiж вони почнуть зводити рахунки з мушкетерами…

– Ну ось, ви самi бачите, Тревiлю, – перервав його король, – першими почали бiйку вони.

– Цiлком слушне зауваження, ваша величносте, це поза всякими сумнiвами. Отож вони порадили йому забиратися геть, але юнак вiдповiв, що вiн вважае себе мушкетером, усiм серцем вiдданий вашiй величностi, а тому лишаеться з панами мушкетерами.

– Славний юнак! – захоплено прошепотiв король.

– Вiн i справдi лишився з ними, i в його особi ваша величнiсть мае взiрець чудового бiйця, бо саме вiн завдав пановi де Жуссаку того страхiтливого удару шпагою, який так розлютив нашого кардинала.

– То це вiн поранив Жуссака? – вигукнув король. – Вiн? Хлопчисько? Це неможливо, Тревiлю!

– Саме так, як я мав честь доповiсти вашiй величностi.

– Жуссак – один з найкращих фехтувальникiв королiвства!

– Що ж, мабуть, йому доведеться дечому повчитися в цього юнака.

– Я хочу бачити цього смiливця, Тревiлю, я хочу його бачити, i якщо можна що-небудь зробити для нього, то ми подбаемо про це.

– Коли ваша величнiсть зможе його прийняти?

– Завтра о дванадцятiй, Тревiлю.

– Привести його самого?

– Нi, приведiть усiх чотирьох. Я хочу подякувати iм усiм разом. Вiдданi люди зустрiчаються нечасто, Тревiлю, а вiдданiсть треба вмiти цiнувати.

– О дванадцятiй, ваша величносте, ми будемо в Луврi.

– З малого пiд’iзду, Тревiлю, з малого пiд’iзду. Не варто, щоб про це дiзнався кардинал…

– Слухаюся, ваша величносте.

– Ви ж розумiете, Тревiлю: указ е указ. Битися, зрештою, заборонено.

– Але ця сутичка, ваша величносте, абсолютно не вписуеться в уявлення про дуель.

– Я теж схиляюся до такоi думки, – сказав король. – Але, хоч би як там було, Тревiлю, приходьте з малого пiд’iзду.

Тревiль усмiхнувся. Йти проти волi короля вiн не зважився, проте вiн i так багато чого досяг: учень повстав проти свого вчителя. Вiн шанобливо схилився перед королем i, з його дозволу, пiшов.